1. Фінансова наука: предмет та методи.

Спочатку виник термін «фінанси» (13 cт.). Наука про фінанси виникла в сер. 15 ст. В 2 пол. 19 ст. наука виділилась зі складу політекономії в окрему науку про фінанси саме в держ. відносинах. З того часу з’являються перші кафедри фінансів в університетах.

Фін. наука – вивчає явища та процеси, які відбуваються у державі при створенні та використанні фондів грош. коштів на цілі соц. та ек. розвитку суспільства.

Фонди грош. коштів у державі:

1) Бюджет (відносини між державою і платниками податків – фіз. та юр. особи)

2) Пенсійний Фонд України

3) Фонди соц. страхування (держ. цільові фонди)

1-3 – це макрорівень

4) Статутний фонд

5) Фонд оплати праці

6) Амортизаційний фонд

7) Дивідендний фонд

4-7 – це мікрорівень

Мета фін. науки – пізнання дії об’єктивних ек. законів і закономірностей, доведення теоретичних розробок до їх практичного використання.

Об’єктивні закони в сфері фінансів – найстійкіші зв’язки та залежності фін. явищ.

Фін. відносини – система грош. відносин, пов’язаних із формуванням, розподілом та використанням фондів грош. коштів для задоволення суспільних, індивідуальних чи колективних потреб.

Фін. відносини це частина грош. відносин, тобто ці поняття не є ідентичними.

Предмет фін. науки – діяльність держави, госп. суб’єктів, окремих громадян, що пов’язана зі створенням, розподілом та використанням фондів фін. ресурсів, тобто предметом дослідження є організація фін. відносин.

Фін. відносини виникають між:

1) державою та підприємствами (сплата податків, відрахування, обов’язкові платежі; субсидії, субвенції, дотації).

2) підприємствами та працівниками (виплата з/п).

3) державою та фіз. особами (сплата податків, внески до пенс. фондів і ФСС; виплата пенсій, соц. гарантій, субсидій).

4)всередині підприємства (створення статутного, амортизаційного, дивідендного фондів).

Кожна наука має свій предмет, об’єкт, суб’єкт.

Об’єкт фін. науки – вартість ВВП та НД. Суб’єкти: держава, юр. та фіз. особи.

Методи фін. науки:

1) М. аналізу – об’єкт розкладається на окремі складові частини і кожна з них вивчається окремо.

2) М. синтезу – поєднання різних елементів, сторін об’єкту в єдине ціле з урахуванням специфіки взаємозв’язків між ними.

3) М. індукції – передбачає проведення досліджень шляхом вивчення окремих фактів, аналізу статистичних даних, даних опитувань, спостережень та інших способів пізнання, на основі яких доходять певних висновків щодо наявності закономірностей та залежностей між фін. явищами та процесами, а також їх впливу на ек. життя.

4) М. дедукції – передбачає висування певної гіпотези, а потім її доведення та перевірка на фактичному матеріалі.

5) М. наукової абстракції – метод поглибленого пізнання реальних процесів шляхом відзначення основних, найсуттєвіших сторін певного явища і абстрагування від усього випадкового, неістотного, другорядного.

6) Статистичні методи:

- балансовий – дозволяє зв’язати окремі показники у систему;

- нормативний – встановлення певних норм та нормативів при формуванні чи використанні фін. результатів (ставка мін. з/п, при формуванні статутного капіталу підприємств, % ставка);

- м. коефіцієнтів – здійснення фін. розрахунків з метою проведення фін. аналізу за допомогою різних груп фін. коефіцієнтів (напр., аналіз майнового стану - знос).

7) Економіко-математичний метод – визначення у формалізованій формі основних функціональних взаємозв’язків між ек. показниками, які відображають реальні ек. процеси.