31. Поняття і структура правовідносин. Юридичні факти

Правовідносини - це врегульовані нормами пра­ва суспільні відносини, учасники яких виступають як но­сії взаємних суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що забезпечуються державою.

Основні ознаки правовідносин: 1) вони виникають на ос­нові норм права; 2) характеризуються наявністю сторін, які мають взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'язки; 3) є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних осіб; 4) здійснення суб'єктивних прав чи додержання юридичних обов'язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою.

Правовідносини мають складну будову і охоплюють: суб'єкти; об'єкти; зміст правовідносин.

Підставами виникнення, зміни чи припинення правовід­носин є юридичні факти.

Суб'єктами правовідносин - учасники, які є носіями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Суб'єк­ти правовідносин можна поділити на: фізичних і юридичних осіб; державні та громадські організації; різні спільності; громадянське суспільство. Суб'єкти правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю, тобто здатністю бути носіями прав і обов'язків, здій­снювати їх від свого імені та нести юридичну відповідаль­ність за свої дії.

Правоздатність — це здатність суб'єкта бути носієм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Дієздатність — це здатність суб'єктів своїми діями на­бувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права і викону­вати юридичні обов'язки, її поділяють на угодо- і деліктоздатність.

Угодоздатність — це здатність суб'єкта правовідносин особисто своїми діями здійснювати і укладати цивільно-пра­вові угоди. Деліктоздатність — це здатність суб'єктів правовідно­син нести відповідальність за скоєне правопору­шення.

Фізичні особи як суб'єкти правовідносин можуть бути громадянами У, іноземними громадянами, особами без громадянства. Юридичні особи - організації, що мають особисте майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, виконувати обов'язки, бути позивачами в загальному, арбітражному чи третейському су­ді, а також нести юридичну відповідальність за свої дії.

Об'єкти правовідносин — це ті реальні соціальні блага, які задовольняють інтереси й потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиня­ються суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Зміст правовідносин :

*Юридичний зміст — це суб'єктивні права та юридичні обов'язки суб'єктів правовідносин.

*Фактичний зміст — це сама поведінка суб'єктів, їхня діяльність, в якій реалізуються суб'єктивні права та юридич­ні обов'язки сторін.

Юридичні обов'язки — це закріплена нормами права мі­ра необхідної, найбільш доцільної поведінки особи, спрямована на задоволення інтересів носія суб'єктивного права і забезпечена можливістю державного примусу.

Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, пе­редбачені гіпотезою правової норми, що спричиняють виник­нення, зміну чи припинення правовідносин.

Правомірні юридичні дії поділяють на юри­дичні акти — таку правомірну поведінку, що здійснюється з метою породити юридичні наслідки. Правомірні юридичні вчинки — такі дії, що не мають на меті спричинити юридичні наслідки.

Неправомірні юридичні дії — це зловжи­вання правом, що не є правопорушенням, і правопорушення.

До юридичних подій відносять народження чи смерть людини, стихійні лиха, хворобу та інші події, з якими норма права зв'язує виникнення, зміну чи припинення правовід­носин.

50.Юридична відповідальність: поняття, ознаки, принципи, види. Юридична відповідальність має державно-примусовий характер, вона полягає в застосуванні до правопорушника юри­дичних санкцій, що містять певні позбавлення та обмеження особистого, майнового та іншого характеру.

Зокрема, за межами наслідків, з якими пов'язана юридична відповідальність, що виконує поряд з іншими й функцію правовідновлення, лежать ще деякі інші види невигідних правових наслідків, котрі не є відповідальністю і проявляються лише у правовідновленні, у визнанні вчинених актів недійсними.

Принципи юридичної відповідаль­ності: встановлення відповідальності лише за конкретні винні вчинки учасників суспільних відносин, нормативно визначені у законі; чітке нормативне визначення в законах виду та меж відпові­дальності; справедливість; покарання. Відповідальність – це певні специфічні правовідносини. Існує 2 типи правовідносин:1) Відповідальність як покарання за скоєне правопорушення; 2) Відповідальність як відшкодування завданої правопорушен­ням шкоди.

Види юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, матеріальна, майнова або цивільно-правова, майнову (за трудовим правом).

Дисциплінарна, адміністративна і кримінальна відпові­дальність мають особистісний характер, тобто суб'єктами їх можуть бути окремі особи-громадяни чи службові особи.

Матеріальна та майнова відповідальність можуть бути особистісними і колективними. Майнова відповідальність може мати карний, штрафний характер і відшкодувальний.

 Всі види юридичної відповідальності характеризуються такимиознаками:   1. Найважливішою ознакою юридичної відповідальності є те, що фактичною підставою її виникнення виступає правопорушення.    2. Притягнення правопорушника до юридичної відповідальності здійснюється в певному процесуальному порядку в результаті здійснення правозастосовчої діяльності.    3. Притягнення до юридичної відповідальності, як й інші види правозастосовчої діяльності, здійснюється уповноваженими державними органами та їх посадовими особами, йому притаманний державно-владний характер.    4. Важливою ознакою юридичної відповідальності є чітка нормативна регламентація її здійснення.    5. Притягнення до юридичної відповідальності є невіддільним від державного примусу. Державний примус за скоєне правопорушення чітко регламентується в санкціях правових норм, які визначають його вид і міру — кількісні показники. Юридична відповідальність завжди заснована на примусових санкціях. У свою чергу державний примус може здійснюватись і поза юридичною відповідальністю, у разі суспільної необхідності в умовах надзвичайного або воєнного стану (реквізиція, карантин, відселення).    6. Наявність певних втрат для винної особи, які передбачені законом. Позбавлення правопорушника певних благ є необхідною умовою юридичної відповідальності.