44. Недискреційна (автономна) фіскальна політика та її дія протягом економічного циклу. Вбудовані стабілізатори.

Недискреційна фіскальна політика – автоматична фіскальна політика, при якій бюджетний дефіцит та бюджетний надлишок виникають автоматично, внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Такими стабілізаторами в економіці є прогресивна податкова система і трансфертні платежі. Зміна вказаних величин внаслідок циклічних коливань сукупного доходу приводить до збільшення чистих податкових надходжень у періоди зростання ВВП і до їхнього зменшення у фазі економічного спаду.

Автоматичні (вмонтовані) стабілізатори – механізми ринкової економіки, що не залежать від держави і згладжують спади і підйоми в економіці, або це механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики. Дія автоматичних стабілізаторів впливає на зміну обсягу виробництва, рівня цін і ставок відсотка. Стабілізатори при зміні попиту забезпечують більш плавну зміну випуску продукту. Дія автоматичних стабілізаторів відбивається на розмірі циклічного дефіциту/профіциту бюджету.

Основні автоматичні стабілізатори:

• прогресивне оподатковування. Впливає на розмір прибутку – збільшення валового прибутку індивіда або підприємства збільшує їхні податкові відрахування. Вплив на прибуток контролює сукупний попит. У періоди піднесення/спаду витрати збільшуються/знижуються більш плавно, ніж одержувані прибутки;

• соціальні виплати. При піднесенні кількість безробітних і малозабезпечених скорочується, зменшуючи соціальні витрати держави;

• споживання. При зростанні доходів споживання домашніх господарств зростає, але не тією мірою, як доход.

Зміна вказаних величин внаслідок циклічних коливань сукупного доходу приводить до збільшення чистих податкових надходжень у періоди зростання ВВП і до їхнього зменшення у фазі економічного спаду.

45-46 Проблеми практичної реалізації фіскальної політики. Крива Лаффера.

У практиці регулювання економіки кейнсіанська фіскальна політика сьогодні використовується не часто, на те існує кулька причин :

1. Уряди розвинутих країн в регулюванні економіки відійшли від короткострокової політики до регулювання економіки в середньостроковому і довгостроковому періодах. Цьому сприяло відкриття американським економістом Артуром Лаффером довгострокового ефекту дії надвисоких податкових ставок на економіку та обґрунтування необхідності різкого зниження ставок податків. Ці погляди згодом оформились в окрему школу, що отримала назву – школи економіки пропозиції.

Крива Лаффера має вигляд :

Т – податкові надходження до бюджету держави;

t – середня ставка податків.

Крива Лаффера показує залежність між податковою ставкою та сумою надходжень до бюджету. Початково надходження до бюджету до точки М зростають, після чого частина виробників згортає виробництво або переходить у тіньову економіку у зв’язку з високим податковим навантаженням та втратою стимулів до виробничої діяльності. Як вважають фахівці, точка М має значення 30-35% за прибутковими податками, та приблизно 50% за всіма податками. На думку Лаффера податковий тягар в розвинутих країнах перебуває у точці N, тобто є надвисоким. Середню податкову ставку доцільно знизити з N до L і при цьому обсяг надходжень до бюджету не скоротиться. Відтак у фіскальній політиці слід керуватися не ми змінами податкових ставок, а довгостроковим різким їх зниженням. На практиці це може призвести до скорочення податкових надходжень до бюджету, однак через деякий час розвиток сукупної пропозиції дасть змогу покрити дефіцит бюджету і збільшити обсяг надходжень до нього.

2. Другою проблемою в реалізації фіскальної політики є тривалий часовий лаг, особливо лаг визнання та дії, який триває 12-18 місяців. У результаті експансій ну фіскальну політику практично неможливо застосувати при коротких (6-12 місяців) спадах економіки.

3. Складнощі політичного характеру також стримують застосування фіскальної політики у короткостроковому періоді, зокрема йдеться про таке :

А) Стабілізаційна функція держави не завжди є першочерговою, тому в умовах війни або політичної нестабільності уряди країн збільшують свої видатки незалежно від фази циклу;

Б) Можливі різноспрямовані дії центрального уряди та місцевих органів влади;

В) Політично більш популярним є експансій не фіскальне регулювання, оскільки при цьому знижуються податки і зростають виплати з бюджети, тому рестрикцій на фіскальна політика на практиці застосовується рідко;

Г) Правлячі кола країни використовують фіскальне регулювання у своїх політичних цілях, зменшуючи податковий тягар напередодні президентських або парламентських виборів, водночас не звертається увага на дійсні потреби анти циклічного регулювання;

4. На думку монетаристів в реалізації фіскальної політики виникає – ефект витіснення. Він означає, що при зростанні державних витрат автоматично скорочуються приватні інвестиції. Механізм дії ефекту витіснення наступний :

А) Зростання держвитрат веде до збільшення бюджетного дефіциту;

Б) Для покриття дефіциту уряд вдається до запозичень на внутрішньому грошовому ринку шляхом емісії облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП);

В) Додатковий попит га гроші, що виник при цьому підвищує ринкову ставку процента, яка виступає ціною грошових ресурсів;

Г) Підвищення процентної ставки робить частину інвестиційних проектів невигідними, оскільки очікуваний прибуток нижчий за процентну ставку, у результаті скорочуються приватні інвестиції.

Таким чином державні витрати частково нейтралізуються зменшенням обсягу приватних інвестицій.

5. Інфляційна реакція сукупної пропозиції у відповідь на фіскальну експансію. Це означає, що при збільшенні держвитрат та скороченні податків може відбутися не зростання реально ВВП, а підвищення цін.

6. При фіскальній експансії проявляється ефект чистого експорту. Механізм його виникнення наступний :

А) Експансійна фіскальна політика приводить до зростання бюджетного дефіциту і підвищення ставки процента;

Б) Підвищена процентна ставка впливає на зростання обмінного курсу національної валюти, оскільки в країни притікають вільні іноземні капітали;

В) Високий обмінний курс стимулює імпорт і скорочує експорт, чистий експорт теж зменшується.

Отже, у результаті збільшення державних витрат, інший елемент сукупних витрат (АЕ) – чистий експорт скорочується, тому фіскальна експансія частково нейтралізується збільшенням імпорту, а не зростанням реального ВВП.

Загалом перераховані фактори більшою чи меншою мірою знижують мультиплікатор ефективності фіскальної політики.