Складки течії

Ці складки мають досить складну морфологію (рис. 8,а). А.Е.Михайлов (1973) вказує на те що вони утворюються при нерівномірних переміщеннях речовини з ділянок з великим тиском до ділянок, на яких тиск відносно нижчий.

Рис. 8. Морфологія складки течії (за А.Е.Міхайловим, 1973) (а) та розріз поліметалічного рудного покладу №2 родовища Брокен-Хілл, Австралія (за Д.К.Густавсоном, Х.К.Бюреллом, М.Д.Геретті, 1952) (б).

В поверхневих умовах, при невеликих температурах та тисках мають властивість текти тільки високо пластичні гірські породи, насичені водою: солі, гіпси, вугілля, глини. При високих температурах та тисках, тобто в умовах значних глибин та інтенсивного метаморфізму, пластичними стають навіть досить міцні породи, такі як кварцити, гнейси та ін.. При цьому одночасно відбувається і перекристалізація речовини.

На більш пізніх стадіях формування складок течії при умовах інтенсивного метаморфізму під час завершення пластичної деформації утворюються поверхні сколювання. За цими поверхнями відбувається проковзування та переміщенні порід і форма складок ще більше ускладнюється. Такі складки описані багатьма геологами як складки сколювання.

Складки течії мають велике значення при локалізації руд гідротермальних родовищ, які приурочені до докембрійських метаморфічних товщ. Морфологія рудних тіл в цих товщах в значній мірі визначається досить складною формою складок. У якості прикладу на рис. 8, б наведений розріз одного з рудних покладів поліметалічного родовища Брокен-Хілл (Австралія), яке знаходиться у інтенсивно дислокованих метаморфічних породах.

Розривні порушення

Тріщини є важливим елементом структури родовищ. Добре відомо, що з ними тісно пов’язані елементи залягання, форма та розміри рудних тіл. Утворення штокверкових родовищ визначається, головним чином, ділянками інтенсивно тріщинуватих порід. Для утворення рудних стовпів, які приурочені до горизонтів сприятливих порід, також необхідні розривні порушення, що підводять гідротермальні розчини. Післярудні зміщення рудних тіл також пов’язані з тектонічними тріщинами.

За своїм походженням тріщини у гірських породах бувають ендогенними, тектонічними та екзогенними.

Ендогенні тріщини частіше за все дрібні. До них відносяться тріщини окремості у ефузивних породах та інтрузивних масивах. Просторове розташування їх зазвичай тісно пов’язане з елементами первісного залягання гірських порід.

Тектонічні тріщини та розломи мають різний масштаб (від декільком метрів до багатьох сотень метрів і кілометрів за протяжністю). Це скиди, підкиди,насуви, зсуви та інші. За багатьма порушеннями встановлюється переміщення блоків гірських порід. Утворення цих розривних порушень пов’язане зі складчастістю та більш пізніми тектонічними рухами.

Екзогенні тріщини зазвичай розповсюджені локально і виникають у зв’язку з процесами ерозії, коливання температури, зсувами, вибуховими роботами та іншими явищами на поверхні землі.

Серед дрібних тріщин, що спостерігаються на любому відслоненні, можуть бути тріщини різних генетичних груп і щоб відрізнити їх необхідно провести спеціальні складні та кропіткі дослідження.