Рудоносні провінції, що пов’язані з активізованими у післяпротерозойський час щитами

Вони характеризуються розвитком архейських та протерозойських товщ, що зазнали інтенсивної дислокації та метаморфізму. У їх межах простежуються крупні розривні порушення, які були закладені під час складчастості у археї або ранньому протерозої та зазнали тривалої історії свого розвитку. Активізація щитів, яка відбулася у різні етапи - палеозої, мезозої або кайнозої,- зазвичай виражалася у відновленні рухів за цими давніми розривними порушеннями. Вони супроводжувалися вкоріненням продуктів магматичної діяльності – штоків та дайок інтрузивних порід, а також гідротермальною діяльністю. У зв’язку з неодноразовим проявом активності давніх розривних порушень, породи, що примикають до них, зазнали багатократного метаморфізму, що викликаний надходженням розчинів різного складу. Внаслідок цього поблизу цих порушень товщі порід набули сприятливі для рудовідкладення хімічний склад та фізико-механічні властивості.

Прикладами рудоносних провінцій на активізованих щитах з характерними для них зонами крупних розривних порушень є окремі золотоносні області Алданського щита (Росія), що сформувалися у ранньокрейдовий час, Родопський масив (Болгарія) який відомий свинцево-цинковими родовищами після палеогенового часу.

Рудоносні провінції на активізованих платформах

Їх геологічна будова характеризується тим, що рудоносні площі протягом тривалого часу розвивалися у якості типових платформ, а потім у них проникли розривні порушення, що розростаються від фундаменту догори. Їх вкорінення супроводжується у деяких випадках виникненням прогинів, інтенсивної складчастості, розвитком багатоетапного інтрузивного магматизму та гідротермальною діяльністю. У якості прикладів рудоносних провінцій, що пов’язані з активізованими платформами, можуть бути названі провінції Південного Китаю, Алдану, Східного Забайкалля, а також Донбас. Але остання провінція характеризується незначним проявом магматизму.

Рудні пояси та рудоносні зони у різних провінціях

Як уже відмічалося, у окремо взятій рудоносній провінції або у провінціях, що знаходяться поряд розвинуті родовища різних металів. При цьому часто родовища одного металу розташовуються в межах витягнутих поясів або зон, які простежуються за простяганням до 400-500 км та більше. Такий поясний розподіл родовищ особливо характерний для рудоносних провінцій у межах складчастих областей. Тут зазвичай розвинуті рудні пояси, що несуть сурьмяно-ртутні, поліметалічні, золоторудні, олово-вольфрамові, молібденові, золото-молібденові та інші родовища. У деяких провінціях, крім того, виявлені рудні пояси, що включають родовища урану та флюориту. У окремих випадках поліметалічні руні пояси розділяються на два паралельних, що несуть роздільно свинцево-цинкове та мідне зруденіння. Нерідко у складчастих областях маються також рудні пояси, що включають магматичні родовища хрому, платини, титану, ванадію та інших металів, що пов’язані з основним та ультра основними породами. Ширина поясів не постійна та коливається від перших кілометрів до 80-100 км. Загальною особливістю всіх рудоносних поясів та рудоносних зон є те, що вони простежуються у областях, що відрізняються за своєю геологічною будовою та історією геологічного розвитку. Вони у більшості випадків представлені самостійними тектонічними блоками, які нерідко відповідають окремим структурно-формаційним зонам. Перш ніж перейти до загальної характеристики особливостей геологічної будови типових рудних поясів, наведено деякі приклади.

Р озташування зруденіння різних металів в межах окремих поясів найбільш чітко проявлене у Східному Забайкаллі (Росія). С.С.Смірнов (1944) виділив у цій провінції три рудних пояси, які витягнуті у північно-схіному напрямку, у відповідності з простяганням головних розривних порушень. Східний з них, що отримав назву поліметалічного, протягується на декілька сотень кілометрів вздовж річки Аргуні. Західніше поліметалічного поясу знаходиться рідкометальний пояс, що також протягується на декілька сотень кілометрів і витягнутий паралельно першому. Наступний рудний пояс, що примикає до рідкометального з північного заходу отримав назву золото-молібденового (рис. 56). Третій пояс має точно таку ж протяжність, що і перші два, але він значно вужчий і тому за будовою наближається до рудоносних зон.

Рис. 56. Рудні пояси Східного Забайкалля (схема): золото-молібденовий (Au-Mo), олово-вольфрамовий (Sn-W), Приаргунський поліметалевий (Pb-Zn) та флюоритовий (CaF₂).

С.С.Смірнов підкреслював, що в межах кожного з цих рудних поясів розвинуті мінеральні асоціації, що характерні для всіх поясів, але промислове значення у кожному з них мають лише окремі групи металів. Ці висновки були підтверджені подальшими дослідженнями. Було встановлено, що Балейське золоторудне родовище сформувалося у шаруватих товщах мезозойського прогину, який знаходиться у центрі рідко метального поясу. На границі рідко метального та поліметалічного поясів простежується зона розвитку молібденових родовищ, а з півдня до поліметалічного поясу примикає флюоритовий рудний пояс. Крім того флюоритове зруденіння розвилося місцями всередині як поліметалічного, так і рідкометального рудних поясів.

Дослідженнями було встановлене, що загальна площа Забайкальської рудоносної провінції виявилася значно більшою, ніж передбачалося. У північній його частині виявлені нові рудні пояси. Приблизно на відстані 100 км північніше золото-молібденового поясу був знайдений новий молібденовий рудний пояс також витягнутий у північно-східному напрямку. Дальше на північ знайдений ще один новий поліметалевий пояс.

С.С.Смірнов показав, що кожний з виділених ним рудних поясів відрізняється геологічною будовою та історією геологічного розвитку. Відмінний у них і характер пізньомезозойського магматизму, але за віком прояву він є синхронним.

Другим прикладом поясового розвитку зруденіння є Східно-Казахстанська рудоносна провінція.

З гідно з дослідженнями І.Ф.Григорєва, В.П.Нехорошева та інших геологів, намічається чотири рудних поясу, що витягнуті у північно-західному напрямку. Найбільш північний з них, охоплює передгір’я Гірського Алтаю та несе вольфрамове та молібденове зруденіння. З півдня до нього примикає поліметалічний пояс Рудного Алтаю, що має ширину 60-80 км та з півдня та півночі обмежений зонами зминання (рис. 57). З півдня від поліметалічного поясу та паралельно до нього протягується рідкометальний Калба-Наримський пояс, в межах якого розвинуті високотемпературні гідротермальні олов’яні та вольфрамові зруденіння. У цьому ж рудному поясі, особливо у його центральній частині, широко розвинуті рідкометальні пегматити. З півдня цей пояс обрамляється Калдибінським золоторудним поясом, який характеризується розвитком середньотемпературних золоторудних родовищ золото-кварцевої формації.

Рис. 57. Рудні пояси Східно-Казахстанської провінції (схема): золоторудний (Au), олов’яно-вольфрамовий (Sn-W), поліметалічний (Pb-Zn) та вольфрам-молібденовий (W-Mo).

Площі, вздовж яких витягуються рудні пояси, відрізняються геологічною будовою та історією геологічного розвитку. За геофізичними даними поліметалічний пояс Рудного Алтаю та Калба-Нарімський рідкометальний пояс відрізняються також і глибинною будовою. У поліметалічному поясі базальтовий шар знаходиться ближче до сучасної поверхні. У рідкометальному поясі значно більш потужним виявився гранітний шар.

Гідротермальні родовища, що проявилися у всіх рудних поясах, сформувалися у пізньогерцинський час і всі вони послідовно виникли протягом пермського часу.

Прикладом зонального розповсюдження ендогенного зруденіння є також рудоносна провінція Алайсько-Туркестанського та Зеровшанського хребтів Середньої Азії.

З гідно з дослідженнями (Д.І.Щербаков, А.В.Корольов та ін.) у цих районах відмічається сім рудних поясів, що протягуються у широтному напрямку та розташовуються симетрично до осі Алайсько-Туркестанського хребту. Найбільш північний – поліметалічний пояс, протягується по північному борту Ферганської долини. В межах нього розвинуті як галеніт-сфалеритові родовища та рудопрояви, так і рудопрояви суфосолей свинцю з високим вмістом ртуті. З півдню до поліметалічного поясу примикає сурм’яно-ртутний рудний пояс, що витягнутий вздовж передгір’їв Алайського та Туркестанського хребтів на значну відстань. Наступним рудним поясом, що розташований південніше і також витягнутим у широтному напрямку, є пояс розвитку миш’якових (арсенопіритових), вольфрамітових та частково кобальтових родовищ та рудопроявів. Вздовж осьової частини Алайсько-Туркестанського хребту витягується пояс гранітних пегматитів. На південь від нього, на південному схилі Алайсько-Туркестанського хребту, простежується пояс олов’яно-миш’якових родовищ рудопроявів, до яких з півдня примикає ртутно-сурм’яний Джижикрутський пояс. Дослідження показують, що вздовж зони глибинного розлому, до якого приурочені сурм’яні та ртутні родовища, відслонюються витягнуті інтрузивні масиви гранітоїдів, з якими просторово асоціюють олов’яні, вольфрамові, свинцеві, срібні та інші родовища. Південніше простежується пояс, в якому знаходяться свинцево-цинкові рудопрояви. Всі ендогенні родовища, що розвинуті в межах рудних поясів, сформувалися у після герцинський час. Виключенням є самий південний свинцево-цинковий пояс, вік рудопроявів якого верхньомезозойський, а також флюоритові родовища поліметалічного поясу, які сформувалися у альпійський час.

Так само як і у розглянутих вище провінціях, у рудній провінції Тянь-Шаню площі, вздовж яких витягуються кожен поясів, відрізняються за геологічною будовою та історією свого геологічного розвитку.

Рудні пояси чітко простежуються в межах Головного Кавказського хребту, у Закавказзі, на Уралі та у інших рудоносних провінціях. Але маються і такі провінції (особливо це стосується активізованих щитів та платформ), у яких витягнуті рудні пояси не проявлені, а зруденіння розповсюджується в межах площ, що мають невірні, або ізометричні обриси.