Комплекси дрібних інтрузій та дайок

З цими комплексами пов’язані численні гідротермальні родовища кольорових, рідких та благородних металів. Вони приурочені до крупних глибинних розломів з досить тривалою та складною історією формування. Вкорінення малих інтрузій та дайок багатофазне. У вузлах перетину, сполучення або розгалуження розломів концентрація магматичних утворень є максимальною (рис. 40). До цих вузлів приурочені і зруденіння (жили, прожилкові зони, штокверки та інші форми рудних покладів). Малі інтрузії та дайки, а також зруденіння, що за ними відбулося, пов’язані з одними загальними магматичними осередками.

Рис. 40. Схема перетину та сполучення глибинних розломів.

1 – зони підвищеної тріщинуватості гірських порід, що насичені магматичними породами; 2 – невеликі інтрузії гранітоїдів; 3– тіла еруптивних брекчій; 4 – дайки різного складу.

На локалізацію зруденіння суттєво впливає форма інтрузивних тіл та дайок. Невеликі інтрузивні масиви у рудних полях зазвичай представлені штоками з овальними та кутастими обрисами (у плані), плитоподібними або іншими невірними тілами. Падіння контактів круте. Зазвичай такі тіла виповнені дрібнозернистими і рідше середньозернистими порфіровими породами. Кислі породи (граніт-порфіри, кварцові порфіри) на деяких родовищах присутні елементи смугастої будови. Дрібна тріщинуватість у них є переважно тектонічною, накладеною. Контракційні тріщини затушовані та виявляються досить складно.

Рис. 41. Складна морфологія дайок.

а – Анкаванське мідно-молібденове родовище, Вірменія; б – родовище Давенда, Східне Забайкалля.

1 – кварцові діорити; 2 – граніт-порфіри; 3 – граносієніт-порфіри; 4 – гранодіорит-порфіри; 5 – граніти; 6 – лампрофіри; 7 – тектонічні тріщини.

Формування малих інтрузивів у низці молібденових, мідно-молібденових, рідко метальних, золоторудних та інших родовищ супроводжувалося утворення еруптивних брекчій та трубок вибуху. Трубки вибуху детально будуть розглянуті далі.

Роль дайок у локалізації зруденіння досить важлива. Форма дайок плитоподібна, з витриманими елементами залягання та потужністю, але нерідко досить складна, розгалужена, з досить невитриманими елементами залягання та потужністю. На багатьох рудних родовищах зустрічаються дайки складної форми з різкими ступінчастими контактами та тупим вклинюванням (рис. 41). Утворення таких складних форм пояснюється тим, що дайки виповнюють головним чином крупні тріщини відриву, а вкорінення магматичних розплавів відбувалося у обставинах розтягнення, що зумовлена інтрузивною силою магматичних розплавів. На момент вкорінення дайок у вміщаючих товщах вже існувало декілька систем тектонічних тріщин.

В корінення дайок зазвичай передує рудоутворенню, тобто дайки є дорудними (рис. 42). Рудні жили часто приурочені до контактів дайок та простежуються вздовж них (рис. 43).

Рис. 42. Приклади співвідношень рудних тіл з дорудними дайками.

а – пересічення діабазової дайки рудною жилою; б – приуроченість поліметалічної жили до контакту дайки діабазових порфіритів; в – дорудні переміщення дайки мікродіориту.

1 – окварцовані осадові породи; 2 – дайка діабазу; 3 – зони роз сланцювання та хлоритизації; 4 – дайка кварцового мікродіориту; 5 – граніти; 6 – граніт-порфіри; 7 – діабазові порфірити; 8 – фельзит-порфіри; 9 – ксеноліт пісковиків; 10 – рудні тіла та дили; 11 – тектонічні тріщини.

Але нерідко жили приурочені до тріщин іншого напрямку та перетинають дайки, при цьому останні можуть суттєво впливати на локалізацію зруденіння. Подібні приклади описані для молібденових родовищ Східного Забайкалля.

Рис. 43. Схематичний розріз ділянки Депутатського оловорудного родовища, Якутія (за І.Я.Некрасовим, 1963).

1 – осадові вміщаючі породи; 2 – дайки кварцових порфірів; 3 – кварц-сульфідні руди з хлоритом та каситеритом; 4 – кварц-сульфідно-турмалінові руди з каситеритом; 5 – кварц-сульфідні руди з каситеритом, станітом та франкеітом.

На деяких родовищах зустрічаються внутрішньомінералізаційні та післярудні дайки. Перші пересікають рудні жили, складені мінералами ранніх стадій мінералізації, але ті у свою чергу пересікаються мінеральними агрегатами більш пізніх стадій. Розвиток таких дайок достовірно встановлений на молібденових родовищах. Післярудні дайки пересікають мінеральні асоціації самих пізніх стадій гідротермального етапу (рис. 44).

Рис. 44. Співвідношення рудних жил з внутрішньомінералізаційними та післярудними дайками діоритових порфіритів Примор’я (Росія).

а – зарисовка відслонення; б – зарисовка забою гірської виробки; в – зарисовка у підземній гірській виробці.

1 – пісковики; 2 – каситерит0сульфідні жили; 3 – кварцові жили; 4 – дайки порфіритів; 5 – післядайкові кварц-серицит-піритові прожилки; 6 – серицитові прожилки; 7 - тріщини з тектонічною глинкою.