120. Право сша після Першої світової війни (3 цикл поправок до Конституції: 18, 19, 20, 21)

Після першої світової війни сталися зміни у сфері зобов'язального права. Великого поширення набуло «формулярне» право. Формуляр, або «договір приєднання», містить загальні умови поставки, розроблені великими фірмами. За формою це різновид типового договору. Корпорації примушували покупців товару в розстрочку, клієнтів страхової компанії і власників. дрібних фірм приймати запропоновані умови. Типові договори не були джерелом права, але доповнювали існуючі норми. Формуляри обмежували свободу договорів, що давало змогу представникам великого бізнесу нав'язувати свою волю слабкішим контрагентам. Конституція США в новітній період залишалася майже незмінною. За всю історію існування США було запропоновано близько 10 тис. поправок до конституції, але прийнято тільки 28, з них діючими є лише 25. 1 поправкою в новітньому періоді була 16 поправка вона розширила права конгресу у галузі оподаткування, ввівши федеральне оподаткування прибутків. 17 поправка ввела обрання сенаторів населенням штатів. 18 поправка заборонила в-цтво, продаж алкогольних напоїв для їх споживання. 19 поправка надала виборчі права жінкам, однак конкретні норми застосування цього права, як і раніше визначали штати. 20 поправка встановила, що термін повноважень президента і віце-президента закінчується опівдні 20 січня, а терміни повноважень сенаторів і представників - опівдні 3 січня, останнього року їх повноваження, також передбачає процедуру переходу повноважень президента у випадку його смерті або в інших випадках, до віце-президента. 21 поропака відмінила 18 поравку і встановила, що довіз і перевезення алкогольних напоїв до будь-якого штату для здавання і споживання здійснюється тільки у відповідності з чинним законодавством. 22 поправка заборонила обрання на посаду президента однієї особи більше двох разів. 23 поправка зрівняла округ Колумбія у правах зі штатами у призначенні виборщиків президента і віце-президента. Отже, Конституція США залишається в загальному, майже незмінною, проте трансформація соціально - економічних і політичних відносин закріплювалася законами, що приймалися конгресом США.

120. Закон Тафта – Хартлі 1947 р. В сша.

Закон Вагнера створив певний дисбаланс політичних сил. Боротьба Закону 1935р. почалася після його прийняття. До 1937р. боротьба велася за визнання закону неконституційним, потім за перегляд відбувся, був прийнятий закон Тафта-Хатлі, чинний і до тепер. Закон давав відсіч деяким напрямкам «нечесної трудової практики» профспілок: забороняв деякі види страйків, у тому числі вторинні бойкоти, страйки солідарності, пікетування підприємств для того, щоб домогтися від підприємця укладення договору з профспілкою, страйки державних службовців, страйки, що створюють загрозу національній безпеці та інші. Закон докладно регулював порядок укладення колективних договорів, розглядав яким умовам повинна відповідати профспілка, вимагав від керівників профспілок підписки про непричетність до діяльності Комуністичної партії. Профспілкам було відмовлено в праві робити внески до виборчих фондів осіб, які домагаються на федеральні посади. Заборонивши договір «закритого цеху». Новостворений орган - Федеральна служба посередництва і примирення - повинен був вирішувати спори між підприємцями і робітниками шляхом колективних переговорів їх представників. Президент міг зробити страйк на 80 днів. Антипрофспілкова обмежувальна спрямованість Закону Тафта - Хартлі була підкріплена Законом Лендрама Гріффіна 1959р. який поставив профспілки під ще більший контроль державних органів. Положення Закону Тафта Хартлі неодноразово підкріплювалися згодом рішеннями Верховного суду США. Закон Тафта Хартлі дав можливість більш жорстко упорядкувати відносини між працею і капіталом, зробив очевидний внесок у досягнення згоди між ними і тим самим сприяв зміцненню політичної стабільності.