- •1. Предмет, метод та методологія науки «Історія держави і права зарубіжних країн»
- •2. Східна деспотічя (головні риси та особливості). Три головних відомства управління.
- •3. Загальна характеристика Законів царя Хаммурапі, їх структура.
- •4. Суспільний лад Стародавнього Вавилону за часів Хаммурапі.
- •5. Правове становище вільних людей за Законами царя Хаммурапі.
- •6. Правове становище селян за Законами царя Хаммурапі.
- •7. Правове становище рабів за Законами царя Хаммурапі.
- •9. Підвалини розлученння за Законами царя Хаммурапі.
- •10. Злочин та покарання за Законами царя Хаммурапі.
- •11. Ідея таліону, як кримінально-правова, за Законами царя Хаммурапі.
- •12. Символічний таліон за Законами царя Хаммурапі.
- •13. Причини формалізації права за Законами царя Хаммурапі.
- •14. Основні джерела для вивчення історії Стародавньої Індії.
- •15. Поділ всіх раніше рівноправних в Індії на групи(варни) у другій половині II тис. До н.Е. Характеристика дхарм для кожної варни.
- •16. Процес «перетворення» варн на касти у Стародавній Індії.
- •17. Державний лад Стародавньої Індії та становище індійських царів в імперії Маур’їв.
- •18. Сімейне право за Законами Ману в Стародавній Індії.
- •21. Період військової демократії в Афінах.
- •22. Реформи царя Тесея в Афінах.
- •23. Реформи Солона в Афінах. Плутарх про реформи Солона.
- •24. Реформи Клісфена в Афінах. Арістотель про реформи Клісвена.
- •25. Реформи Ефіальта в Афінах. Платон про реформи Ефіальта.
- •26. Публічні органи влади в Афінах.
- •28. Перша спроба кодифікації Афінського права (Закони Драконта).
- •29. Суспільний та державний лад Спарти.
- •30. Періодизація історії держави та права Стародавнього Риму.
- •31. Періодизація історії римського права.
- •32. Правове становище людини у Стародавньому Римі (три статуси).
- •33. Патриції та плебеї у Стародавньому Римі.
- •34. Перша сецесія у Стародавньому Римі та її наслідки згідно з розповіддю Тіта Лівія.
- •35. Римські магістратури.
- •36. Джерела римського права давнього періоду.
- •37. Право приватної власності за Законами XII таблиць.
- •38. Манципація – засіб придбання (відчуження) речей за Законами XII таблиць.
- •39. Нексум – договір позики у Римі за Законами XII таблиць.
- •40. Делікти за Законами XII таблиць.
- •41. Сільські сервітути за Законами XII таблиць.
- •43. Причини юридичної формалізації законів XII таблиць, Салічної правди та інших законів.
- •44. Джерела римського права в класичний період (преторське право та право народів).
- •45. Закон Петелія у Римі у порівняння з реформою Солона в Афінах.
- •46. Законодавство римських імператорів класичного періоду – важливе джерело права (едикти, рескрипти, декрети, мандати).
- •47. Діяльність юристів Риму у посткласичний період – важливе джерело розвитку римського права. Закон Феодосія II та Валентина III в 426 р. «Про цитування».
- •48. Джерела римського права посткласичного періоду (Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс).
- •49. Загальна характеристика та джерела права Візантії.
- •50. Кодифікація Юстиніана у Візантії.
- •51. Кодекс та інституції Юстиніана у Візантії.
- •52. Дигести – основна частина кодифікації Юстиніана у Візантії.
- •53. Епанагога у Візантії.
- •54. Роль Еклоги у Візантійських судах.
- •55. Родоський морський закон.
- •56. Законотворча діяльність візантійських імператорів Македонської династії (іконопочитателів) Василія I та Льва IV (Прохірон).
- •57. Реформи Карла Мартелла у Франкській державі.
- •58. Виникнення Салічної правди та її загальна характеристика.
- •60. Злочин проти особи за Салічною правдою (кровна помста).
- •61. Судовий процес у Франкській державі.
- •62. Ордалій.
- •63. Верденський договір 843 р.
- •64. Утворення станово-представницької монархії в Англії.
- •65. Асиза Генріха II 1181 р.
- •66. Прийняття Великої хартії вольностей 1215 р. В Англії та її основні положення.
- •67. Правове становище різних верств населення Англії за Великою хартією вольностей 1215 р.
- •68. Васально-сюзеренні відносини у Франції. (Медіатизація).
- •69. Сеньоріальна монархія у Франції. Реформи Людовика IX.
- •70. Три великих стани у Франції XIX-XV ст. Ст.
- •71. Генеральні штати у Франції.
- •72. Кутюми та їх кодифікація на півночі Франції.
- •73. Джерела феодального права на півдні Франції (рецепція римського права, міське право, канонічне право, королівське законодавство).
- •74. Партикуляризація феодального права у Франції.
- •75. Виникнення феодальної держави в Болгарії.
- •76. Закон судний людям.
- •77. Виникнення Сербської держави (задруга).
- •78. Законник Стефана Душана.
- •79. Джерела права феодального Китаю.
- •80. Особливості розвитку феодального суспільства та держави в Японії.
- •81. Виникнення Арабського халіфату.
- •82. Особливості становлення та розвитку мусульманського права. П'ять нормативних приписів шаріату.
- •83. Джерела мусульманського права. Коран, Сунна, Іджма, Фетва, Кияс, Фірмани.
- •84. Злочин та покарання за мусульманським правом.
- •85. Суспільний лад Англії напередодні буржуазної революції XVII ст.
- •86. Передумови буржуазної революції в Англії. «Петиція про право» 1628 р.
- •87. Соціальні передумови Англійської буржуазної революції.
- •88. Економічні передумови Англійської буржуазної революції.
- •89. Особливості Англійської буржуазної революції.
- •90. Пуританство як ідеологія буржуазної революції в Англії.
- •91. Утворення буржуазної держави в Англії. «Довгий» парламент.
- •92. Протекторат Кромвеля. «Знаряддя управління» 1653 р. В Англії.
- •93. Торі і Вігі в Англії. Прийняття Закону «Хабеас корпус акт» 1679 р.
- •94. Утворення політичних партій в Англії.
- •95. Білль про права 1689 р., Акт про престолонаслідування 1701 р. В Англії.
- •96. Особливості джерел права в Англії.
- •97. Сімейне та спадкове праов в Англії XVI-XVII ст . Ст. (Майорат).
- •98. «Фелонія» з кримінального права Англії.
- •99. Буржуазна революція 1789-1794 р. У Франції та її основні етапи.
- •100. Закон Ле-Шапельє (1791) у Франції.
- •101. Якобінська диктатура 1793 р. У Франції.
- •102. Якобінська Конституція 1793р. У Франції.
- •103. Державний заколот 1799 р. Наполеона Бонапарта. Консульство та імперія у Франції.
- •104. Розробка та прийняття Цивільного кодексу Франції 1804 р.
- •105. Фізичні особи у Кодексі Наполеона 1804 р. (правоздатність та дієздатність).
- •106. Шлюбно-сімейне та спадкове право у Кодексі Наполеона 1804 р.
- •107. Державний лад Паризької комуни.
- •108. Статті Конфедерації 1781 р. – перша конституція сша.
- •109. Конституція сша 1787 р.
- •110. Перші 10 поправок, внесені до Конституції сша (Білль про права).
- •111. Громадянсьа війна Півночі та Півдня сша. Другий цикл поправок до Констиуції (13,14, 15 поправки).
- •112. «Реконструкція півдня». Виникнення ку-клукс-клану в сша.
- •113. Конгрес сша наприкінці XIX - початку XX ст. (16,17 поправки до Конституції).
- •114. Об’єднання Німеччини за “бісмарківським шляхом».
- •115. Німецький союз 1815 р.
- •116. Конституція Прусії 1850 р.
- •117. Розробка та прийняття Німецького цивільного уложення 1900 р.
- •118. Акт про парламент 1911 р. В Англії.
- •119. Сутність та особливості «революції Мейдзі» 1867-1868 р.
- •Конституція Японії 1889 р.
- •Встановлення режиму фашистської диктатури в Німеччині.
- •Встановлення фашистської диктатури в Італії.
- •Франція за часів Другої світової війни. Режим Віши.
- •Право сша після Першої світової війни (3 цикл поправок до Конституції: 18, 19, 20, 21)
- •Закон Тафта – Хартлі 1947 р. В сша.
- •Закон Маккарена – Вуда (офіційна назва «Закон 1950 р. Про внутрішню безпеку») в сша.
- •«Новий курс» президента сша Рузвельта.
- •Конституція Франції 1946 р.
- •П’ята республіка у Франції.
60. Злочин проти особи за Салічною правдою (кровна помста).
Под преступлением в Сал правде понимается обида, вред, причиненный личности или имуществу другого. Соответственно под наказанием понимается возмещение за вред, обиду, своеобразный откуп от возможности мести со стороны обиженного. Вместе с тем в Сал правде выделяется ряд правонарушений, приближающихся к понятию преступление, например должностное преступление графа. Содержаться в Сал правде и указания на воинские преступления – дезертирсво.Позднее в капитуляциях королей были установленные единые для всего населения кары за таких преступлений как гос измена, дезертирство, подделка монеты, лжесвидетельство.Также у франков существовало понятие форм вины - умысел и неосторожность, покушение на преступление, соучастие, обстоятельства отягчающие или смягчающие преступление.В тоже время Сал правда знала ответственность без вины, когда, например, наказывались все присутствующие на месте насилия женщины «скопом».Обстоятельствами отягчающими преступление были - нападение на спящего, женщину, ребенка, надругательство над трупом.Определенная часть преступлений по Сал правде относиться к посягательствам на личность. Это прежде всего убийство, размер вергельда за которое зависел от не только от соц положения убитого но и от его возраста, пола: за франка – 200 сол, за франка на корол службе – 600, за женщину – 600, за женщину не способную рожать – 200, за беременную женщину – 700, за убийство скопище – 600, скопищем корол служащего – 1800.Штарфы за телесные повреждения вариировались от 200 до 9 сол : кастрация – 200 сол, за ряд увечий и за лишение языка – 100, большой палец – 50 сол, указательный – 35,безымянный – 9 сол.Насылание порчи каралось штрафом в 62,5 сол.Сума за оскорбление словом зависела от соц положения и тяжести оскорбления: плохое слово – 3 сол, назвал блудницей – 45 сол, назвал доносчиком – 15 сол.Салической правде были известны такие преступления как кража свобоных людей ( 30 -45 сол ) и рабов ( 30 сол ).Кровная месть.Традиции и соответствующее воспитание поставили кровную месть и у германцев выше всех других человеческих чувств. Не только старинные хроники, но даже рыцарские романы германского средневековья наполнены описанием непомерных жестокостей, совершаемых из мести.Германские правды были составлены в то время, когда кровная месть была уже пережитком. Она стала особенно страшной с переходом к оседлости, с усовершенствованием оружия, с распадением старых родовых коллективов. Самосуд и государство находились в явном противоречии. Тем не менее, правды хотя и ограничивают, но не вовсе запрещают кровную месть. Если преступник на столько беден и настолько безроден, что не может собрать денег для своего выкупа, “он должен уплатить своей жизнью”. Тем не менее, Салическая правда скорее запрещает, чем поощряет месть. Она во всех случаях запретна, когда нет умысла, а значит и вражды. С этого, по-видимому, начинается ограничение кровной мести вообще. Где нет вражды, там достаточно возмещения ущерба. Наряду с этим, запрещается кровная месть за ранение, а затем обычай убивать лучшего в роду.
