120. Конституція Японії 1889 р.

У 1880р. відбулося кілька з`їздів представників великих громадських рухів за народні права. З`їзди приймали петиції про Конституцію. Це стало приводом до видання особливого закону. Представники руху Коккей домей на 2 з`їзді цієї організації прийняли рішення силою домогтися прийняття Конституції. У відповідь був виданий імператорський Указ(1881р. ) з обіцянкою протягом 10 р дарувати країні писану Конституцію. Розробка Конституції тривала у вузькому урядовому колі близько 8 р. Після розгляду імператором Конституція(76статей) була проголошена Законом від 11 лютого 1889р. Передбачалося, що вона набере чинності з листопада 1890р. Конституція 1889р. була октроїруваною. З прийняттям Конституції Японія перетворилася справді на конст монархію. Однак імператорська і урядова гілки влади посідали в ній переважне порівняно з представництвом народу місце. Імператор був наділений повнотою державної влади, яку в справах законод обмежувало народне представництво, а в управлінні-- самостійний статус уряду. За імператором зберігалися значні законод повноваження. Тільки за імператорським поданням могла переглядатися Конституція. Імператор скликав і розпускав парламент. Зовнішньополітична сфера також повністю залишилася в руках монархії. Окрема глава Конституції присвячувалася правам і обов`язкам підданих. Піддані зобов`язувалися сплачувати податки і служити в армії. Паррламент- Дайета -був двопалатним. Верхня- палата перів- формується за імператорським рішенням. До неї входили: члени імперат дому, титулована знать а також особи, призначені монархом. Нижня палата- палата представників- обиралася населенням. Відповідно до закону виборче право мали чоловіки старше 25 р, які сплачували податок з майна. Робота палати представників була поставленна під контроль уряду. Президент і віце-президент палати призначалися імператором із представлених кандидатів. Палата поділялася на 4 секції зі своїми головами. Конституція закріпила основи судової організації:законність, незмінюваність і публічність судочинства. Конституція проголошувалася верховним законом: усі закони і порядки в державі мали відповідати їй.

120. Встановлення режиму фашистської диктатури в Німеччині.

Фашизм у Німеччині з`явився відразу ж після закінчення Першої світової війни як один з різновидів реакційних мілітаристичних націоналістичних течій. У 1920р Гітлер виступив із програмою з «25пунктів», що стала згодом програмою Націонал-соціалістської німецької робітничої партії. У 1921р. складаються організаційні основи фашистської партії. Головною метою створення партії стає поширення фашистської ідеології, підготовка спеціального терористичного апарату. У 1923р. слідом за загальним страйком пролетаріату фашисти роблять пряму спробу захопити державну владу. З 1925р. починається «битва за рейхстаг». У 1932р. за кількістю мандатів фашистська партія одержує більше місць, ніж будь-яка інша партія , представлена в рейхстазі. 30 січня 1933р. Гітлер за розпорядженням Гінденбурга займає посаду рейхсканцлера Німеччини. Він приходить до влади як глава коаліційного уряду. За Гітлера голосували різні соціальні прошарки і групи населення. Націоналістичні гасла фашистів приваблювали німців більше ніж заклики до «розуму і терпимості» соціал-демократів або до «пролетарської солідарності» і побудови « радянської Німеччини» комуністів. Гітлер прийшов до влади, спираючись на пряму підтримку офіційних і неофіційних правлячих кіл і реакційних соціально-політичних сил. Відчуваючи страх перед лівим рухом, що все більше набирав сили, перед революцією і комунізмом, вони хотіли встановити авторитарний режим зо допомогою «кишенькового» канцлера. Прихід до влади фашистів не був звичайною зміною кабінету. Він ознаменував початок планомірного руйнування всіх інститутів буржуазно-демократичної парламентської держави. Спочатку, коли відкритий опір фашизму не був остаточно придушений. Гітлер вдався до «надзвичайних заходів». Він формально ніколи не відмовлявся від Веймарської конституції. Для виправдання надзвичайних заходів Гітлеру 1933р. потрібен був провокаційний підпал рейхстагу, в якому була звинувачена Комуністична партія Німеччини. Уряду надавалося право брати на себе повноваження будь-якої землі, видавати укази, пов`язані з порушенням таємниці листування, телефонних розмов, недоторканності власності, прав профспілок.