
- •1. Предмет, метод та методологія науки «Історія держави і права зарубіжних країн»
- •2. Східна деспотічя (головні риси та особливості). Три головних відомства управління.
- •3. Загальна характеристика Законів царя Хаммурапі, їх структура.
- •4. Суспільний лад Стародавнього Вавилону за часів Хаммурапі.
- •5. Правове становище вільних людей за Законами царя Хаммурапі.
- •6. Правове становище селян за Законами царя Хаммурапі.
- •7. Правове становище рабів за Законами царя Хаммурапі.
- •9. Підвалини розлученння за Законами царя Хаммурапі.
- •10. Злочин та покарання за Законами царя Хаммурапі.
- •11. Ідея таліону, як кримінально-правова, за Законами царя Хаммурапі.
- •12. Символічний таліон за Законами царя Хаммурапі.
- •13. Причини формалізації права за Законами царя Хаммурапі.
- •14. Основні джерела для вивчення історії Стародавньої Індії.
- •15. Поділ всіх раніше рівноправних в Індії на групи(варни) у другій половині II тис. До н.Е. Характеристика дхарм для кожної варни.
- •16. Процес «перетворення» варн на касти у Стародавній Індії.
- •17. Державний лад Стародавньої Індії та становище індійських царів в імперії Маур’їв.
- •18. Сімейне право за Законами Ману в Стародавній Індії.
- •21. Період військової демократії в Афінах.
- •22. Реформи царя Тесея в Афінах.
- •23. Реформи Солона в Афінах. Плутарх про реформи Солона.
- •24. Реформи Клісфена в Афінах. Арістотель про реформи Клісвена.
- •25. Реформи Ефіальта в Афінах. Платон про реформи Ефіальта.
- •26. Публічні органи влади в Афінах.
- •28. Перша спроба кодифікації Афінського права (Закони Драконта).
- •29. Суспільний та державний лад Спарти.
- •30. Періодизація історії держави та права Стародавнього Риму.
- •31. Періодизація історії римського права.
- •32. Правове становище людини у Стародавньому Римі (три статуси).
- •33. Патриції та плебеї у Стародавньому Римі.
- •34. Перша сецесія у Стародавньому Римі та її наслідки згідно з розповіддю Тіта Лівія.
- •35. Римські магістратури.
- •36. Джерела римського права давнього періоду.
- •37. Право приватної власності за Законами XII таблиць.
- •38. Манципація – засіб придбання (відчуження) речей за Законами XII таблиць.
- •39. Нексум – договір позики у Римі за Законами XII таблиць.
- •40. Делікти за Законами XII таблиць.
- •41. Сільські сервітути за Законами XII таблиць.
- •43. Причини юридичної формалізації законів XII таблиць, Салічної правди та інших законів.
- •44. Джерела римського права в класичний період (преторське право та право народів).
- •45. Закон Петелія у Римі у порівняння з реформою Солона в Афінах.
- •46. Законодавство римських імператорів класичного періоду – важливе джерело права (едикти, рескрипти, декрети, мандати).
- •47. Діяльність юристів Риму у посткласичний період – важливе джерело розвитку римського права. Закон Феодосія II та Валентина III в 426 р. «Про цитування».
- •48. Джерела римського права посткласичного періоду (Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс).
- •49. Загальна характеристика та джерела права Візантії.
- •50. Кодифікація Юстиніана у Візантії.
- •51. Кодекс та інституції Юстиніана у Візантії.
- •52. Дигести – основна частина кодифікації Юстиніана у Візантії.
- •53. Епанагога у Візантії.
- •54. Роль Еклоги у Візантійських судах.
- •55. Родоський морський закон.
- •56. Законотворча діяльність візантійських імператорів Македонської династії (іконопочитателів) Василія I та Льва IV (Прохірон).
- •57. Реформи Карла Мартелла у Франкській державі.
- •58. Виникнення Салічної правди та її загальна характеристика.
- •60. Злочин проти особи за Салічною правдою (кровна помста).
- •61. Судовий процес у Франкській державі.
- •62. Ордалій.
- •63. Верденський договір 843 р.
- •64. Утворення станово-представницької монархії в Англії.
- •65. Асиза Генріха II 1181 р.
- •66. Прийняття Великої хартії вольностей 1215 р. В Англії та її основні положення.
- •67. Правове становище різних верств населення Англії за Великою хартією вольностей 1215 р.
- •68. Васально-сюзеренні відносини у Франції. (Медіатизація).
- •69. Сеньоріальна монархія у Франції. Реформи Людовика IX.
- •70. Три великих стани у Франції XIX-XV ст. Ст.
- •71. Генеральні штати у Франції.
- •72. Кутюми та їх кодифікація на півночі Франції.
- •73. Джерела феодального права на півдні Франції (рецепція римського права, міське право, канонічне право, королівське законодавство).
- •74. Партикуляризація феодального права у Франції.
- •75. Виникнення феодальної держави в Болгарії.
- •76. Закон судний людям.
- •77. Виникнення Сербської держави (задруга).
- •78. Законник Стефана Душана.
- •79. Джерела права феодального Китаю.
- •80. Особливості розвитку феодального суспільства та держави в Японії.
- •81. Виникнення Арабського халіфату.
- •82. Особливості становлення та розвитку мусульманського права. П'ять нормативних приписів шаріату.
- •83. Джерела мусульманського права. Коран, Сунна, Іджма, Фетва, Кияс, Фірмани.
- •84. Злочин та покарання за мусульманським правом.
- •85. Суспільний лад Англії напередодні буржуазної революції XVII ст.
- •86. Передумови буржуазної революції в Англії. «Петиція про право» 1628 р.
- •87. Соціальні передумови Англійської буржуазної революції.
- •88. Економічні передумови Англійської буржуазної революції.
- •89. Особливості Англійської буржуазної революції.
- •90. Пуританство як ідеологія буржуазної революції в Англії.
- •91. Утворення буржуазної держави в Англії. «Довгий» парламент.
- •92. Протекторат Кромвеля. «Знаряддя управління» 1653 р. В Англії.
- •93. Торі і Вігі в Англії. Прийняття Закону «Хабеас корпус акт» 1679 р.
- •94. Утворення політичних партій в Англії.
- •95. Білль про права 1689 р., Акт про престолонаслідування 1701 р. В Англії.
- •96. Особливості джерел права в Англії.
- •97. Сімейне та спадкове праов в Англії XVI-XVII ст . Ст. (Майорат).
- •98. «Фелонія» з кримінального права Англії.
- •99. Буржуазна революція 1789-1794 р. У Франції та її основні етапи.
- •100. Закон Ле-Шапельє (1791) у Франції.
- •101. Якобінська диктатура 1793 р. У Франції.
- •102. Якобінська Конституція 1793р. У Франції.
- •103. Державний заколот 1799 р. Наполеона Бонапарта. Консульство та імперія у Франції.
- •104. Розробка та прийняття Цивільного кодексу Франції 1804 р.
- •105. Фізичні особи у Кодексі Наполеона 1804 р. (правоздатність та дієздатність).
- •106. Шлюбно-сімейне та спадкове право у Кодексі Наполеона 1804 р.
- •107. Державний лад Паризької комуни.
- •108. Статті Конфедерації 1781 р. – перша конституція сша.
- •109. Конституція сша 1787 р.
- •110. Перші 10 поправок, внесені до Конституції сша (Білль про права).
- •111. Громадянсьа війна Півночі та Півдня сша. Другий цикл поправок до Констиуції (13,14, 15 поправки).
- •112. «Реконструкція півдня». Виникнення ку-клукс-клану в сша.
- •113. Конгрес сша наприкінці XIX - початку XX ст. (16,17 поправки до Конституції).
- •114. Об’єднання Німеччини за “бісмарківським шляхом».
- •115. Німецький союз 1815 р.
- •116. Конституція Прусії 1850 р.
- •117. Розробка та прийняття Німецького цивільного уложення 1900 р.
- •118. Акт про парламент 1911 р. В Англії.
- •119. Сутність та особливості «революції Мейдзі» 1867-1868 р.
- •Конституція Японії 1889 р.
- •Встановлення режиму фашистської диктатури в Німеччині.
- •Встановлення фашистської диктатури в Італії.
- •Франція за часів Другої світової війни. Режим Віши.
- •Право сша після Першої світової війни (3 цикл поправок до Конституції: 18, 19, 20, 21)
- •Закон Тафта – Хартлі 1947 р. В сша.
- •Закон Маккарена – Вуда (офіційна назва «Закон 1950 р. Про внутрішню безпеку») в сша.
- •«Новий курс» президента сша Рузвельта.
- •Конституція Франції 1946 р.
- •П’ята республіка у Франції.
61. Судовий процес у Франкській державі.
Старинные обычаи многих народов требовали, чтобы судебное дело возбуждалось по заявлению потерпевшей стороны. На ней лежало формулирование обвинения и представление обвинения и доказательств. Такой процесс получил название обвинительного. Исключение из правил делалось только ради таких преступлений, которые существенным образом затрагивали общий интерес (измен, бегство с поля боя). Виновные в этих преступлениях наказывались по инициативе властей. предварительного расследования не было. Судья должен был ограничиться доказательствами, которые представляли стороны.Суд процесс носил состязательный характер. вызов в суд ответчика, свидетелей были обязанностью истца. Салическая правда предписывала штраф за неявку в суд без уважительной причины. Когда не удавалось добиться признания - судьи апеллировали к богу. Так рождается ордалий - “суд божий”, состоящий в испытании соответствующей стороны в процессе. Наиболее распространенными способами ордалия в праве германских народов были испытания водой, железом и огнем. При испытании водой обвиняемого бросали в реку, связав по рукам и ногам. Если он тонул то признавался невиновным. Считалось, что вода не может принять виновного. Салическая правда знает ордалии с помощью котелка с кипящей водой, в которую опускалась рука обвиняемого. Испытание железом – обвиняемый брал в руку раскаленный кусок железа и делал с ним несколько шагов. Обожженная и плохо заживающая рука была свидетельством его виновности. От испытания котелком можно было откупиться, причём сумма выкупа зависела от суммы предполагаемого штрафа в случае проигранного дела, но была значительно ниже, чем сам штраф. Возможность «выкупа руки от котелка» была социальной привилегией богатого преступника.Особой формой ордалия был судебный поединок. Он назначался во всех тех случаях, когда ответчик обвинял истца во лжи. С возникновением феодальных отношений поединки между лицами, принадлежавшими к противоположным классам, стали невозможны. Дворяне дрались на конях и своим оружием, крестьяне - на дубинках.Своеобразным видом ордалия служила клятва, выступавшая в форме соприсяжничества: обвиняемый отрицал обвинение клятвой, но вместе с ним должны были клясться и те, которых он приводил в качестве своих соприсяжников. Число последних различалось в зависимости от важности дела. Салическая правда назначает в одних случаях 6, в других 72 соприсяжника. Соприсяжник не свидетель. В его задачу входило одно - удостоверить клятвой, что тот, кого обвиняют, не мог совершить преступление. Если при произнесении клятвы хоть один из соприсяжников сбивался, дело считалось проигранным.
62. Ордалій.
Когда не удавалось добиться признания - судьи апеллировали к богу. Так рождается ордалий - “суд божий”, состоящий в испытании соответствующей стороны в процессе. Наиболее распространенными способами ордалия в праве германских народов были испытания водой, железом и огнем. При испытании водой обвиняемого бросали в реку, связав по рукам и ногам. Если он тонул то признавался невиновным. Считалось, что вода не может принять виновного. Салическая правда знает ордалии с помощью котелка с кипящей водой, в которую опускалась рука обвиняемого. Испытание железом – обвиняемый брал в руку раскаленный кусок железа и делал с ним несколько шагов. Обожженная и плохо заживающая рука была свидетельством его виновности. От испытания котелком можно было откупиться, причём сумма выкупа зависела от суммы предполагаемого штрафа в случае проигранного дела, но была значительно ниже, чем сам штраф. Возможность «выкупа руки от котелка» была социальной привилегией богатого преступника.Особой формой ордалия был судебный поединок. Он назначался во всех тех случаях, когда ответчик обвинял истца во лжи. С возникновением феодальных отношений поединки между лицами, принадлежавшими к противоположным классам, стали невозможны. Дворяне дрались на конях и своим оружием, крестьяне - на дубинках.Своеобразным видом ордалия служила клятва, выступавшая в форме соприсяжничества: обвиняемый отрицал обвинение клятвой, но вместе с ним должны были клясться и те, которых он приводил в качестве своих соприсяжников. Число последних различалось в зависимости от важности дела. Салическая правда назначает в одних случаях 6, в других 72 соприсяжника. Соприсяжник не свидетель. В его задачу входило одно - удостоверить клятвой, что тот, кого обвиняют, не мог совершить преступление. Если при произнесении клятвы хоть один из соприсяжников сбивался, дело считалось проигранным.