- •1. Предмет, метод та методологія науки «Історія держави і права зарубіжних країн»
 - •2. Східна деспотічя (головні риси та особливості). Три головних відомства управління.
 - •3. Загальна характеристика Законів царя Хаммурапі, їх структура.
 - •4. Суспільний лад Стародавнього Вавилону за часів Хаммурапі.
 - •5. Правове становище вільних людей за Законами царя Хаммурапі.
 - •6. Правове становище селян за Законами царя Хаммурапі.
 - •7. Правове становище рабів за Законами царя Хаммурапі.
 - •9. Підвалини розлученння за Законами царя Хаммурапі.
 - •10. Злочин та покарання за Законами царя Хаммурапі.
 - •11. Ідея таліону, як кримінально-правова, за Законами царя Хаммурапі.
 - •12. Символічний таліон за Законами царя Хаммурапі.
 - •13. Причини формалізації права за Законами царя Хаммурапі.
 - •14. Основні джерела для вивчення історії Стародавньої Індії.
 - •15. Поділ всіх раніше рівноправних в Індії на групи(варни) у другій половині II тис. До н.Е. Характеристика дхарм для кожної варни.
 - •16. Процес «перетворення» варн на касти у Стародавній Індії.
 - •17. Державний лад Стародавньої Індії та становище індійських царів в імперії Маур’їв.
 - •18. Сімейне право за Законами Ману в Стародавній Індії.
 - •21. Період військової демократії в Афінах.
 - •22. Реформи царя Тесея в Афінах.
 - •23. Реформи Солона в Афінах. Плутарх про реформи Солона.
 - •24. Реформи Клісфена в Афінах. Арістотель про реформи Клісвена.
 - •25. Реформи Ефіальта в Афінах. Платон про реформи Ефіальта.
 - •26. Публічні органи влади в Афінах.
 - •28. Перша спроба кодифікації Афінського права (Закони Драконта).
 - •29. Суспільний та державний лад Спарти.
 - •30. Періодизація історії держави та права Стародавнього Риму.
 - •31. Періодизація історії римського права.
 - •32. Правове становище людини у Стародавньому Римі (три статуси).
 - •33. Патриції та плебеї у Стародавньому Римі.
 - •34. Перша сецесія у Стародавньому Римі та її наслідки згідно з розповіддю Тіта Лівія.
 - •35. Римські магістратури.
 - •36. Джерела римського права давнього періоду.
 - •37. Право приватної власності за Законами XII таблиць.
 - •38. Манципація – засіб придбання (відчуження) речей за Законами XII таблиць.
 - •39. Нексум – договір позики у Римі за Законами XII таблиць.
 - •40. Делікти за Законами XII таблиць.
 - •41. Сільські сервітути за Законами XII таблиць.
 - •43. Причини юридичної формалізації законів XII таблиць, Салічної правди та інших законів.
 - •44. Джерела римського права в класичний період (преторське право та право народів).
 - •45. Закон Петелія у Римі у порівняння з реформою Солона в Афінах.
 - •46. Законодавство римських імператорів класичного періоду – важливе джерело права (едикти, рескрипти, декрети, мандати).
 - •47. Діяльність юристів Риму у посткласичний період – важливе джерело розвитку римського права. Закон Феодосія II та Валентина III в 426 р. «Про цитування».
 - •48. Джерела римського права посткласичного періоду (Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс).
 - •49. Загальна характеристика та джерела права Візантії.
 - •50. Кодифікація Юстиніана у Візантії.
 - •51. Кодекс та інституції Юстиніана у Візантії.
 - •52. Дигести – основна частина кодифікації Юстиніана у Візантії.
 - •53. Епанагога у Візантії.
 - •54. Роль Еклоги у Візантійських судах.
 - •55. Родоський морський закон.
 - •56. Законотворча діяльність візантійських імператорів Македонської династії (іконопочитателів) Василія I та Льва IV (Прохірон).
 - •57. Реформи Карла Мартелла у Франкській державі.
 - •58. Виникнення Салічної правди та її загальна характеристика.
 - •60. Злочин проти особи за Салічною правдою (кровна помста).
 - •61. Судовий процес у Франкській державі.
 - •62. Ордалій.
 - •63. Верденський договір 843 р.
 - •64. Утворення станово-представницької монархії в Англії.
 - •65. Асиза Генріха II 1181 р.
 - •66. Прийняття Великої хартії вольностей 1215 р. В Англії та її основні положення.
 - •67. Правове становище різних верств населення Англії за Великою хартією вольностей 1215 р.
 - •68. Васально-сюзеренні відносини у Франції. (Медіатизація).
 - •69. Сеньоріальна монархія у Франції. Реформи Людовика IX.
 - •70. Три великих стани у Франції XIX-XV ст. Ст.
 - •71. Генеральні штати у Франції.
 - •72. Кутюми та їх кодифікація на півночі Франції.
 - •73. Джерела феодального права на півдні Франції (рецепція римського права, міське право, канонічне право, королівське законодавство).
 - •74. Партикуляризація феодального права у Франції.
 - •75. Виникнення феодальної держави в Болгарії.
 - •76. Закон судний людям.
 - •77. Виникнення Сербської держави (задруга).
 - •78. Законник Стефана Душана.
 - •79. Джерела права феодального Китаю.
 - •80. Особливості розвитку феодального суспільства та держави в Японії.
 - •81. Виникнення Арабського халіфату.
 - •82. Особливості становлення та розвитку мусульманського права. П'ять нормативних приписів шаріату.
 - •83. Джерела мусульманського права. Коран, Сунна, Іджма, Фетва, Кияс, Фірмани.
 - •84. Злочин та покарання за мусульманським правом.
 - •85. Суспільний лад Англії напередодні буржуазної революції XVII ст.
 - •86. Передумови буржуазної революції в Англії. «Петиція про право» 1628 р.
 - •87. Соціальні передумови Англійської буржуазної революції.
 - •88. Економічні передумови Англійської буржуазної революції.
 - •89. Особливості Англійської буржуазної революції.
 - •90. Пуританство як ідеологія буржуазної революції в Англії.
 - •91. Утворення буржуазної держави в Англії. «Довгий» парламент.
 - •92. Протекторат Кромвеля. «Знаряддя управління» 1653 р. В Англії.
 - •93. Торі і Вігі в Англії. Прийняття Закону «Хабеас корпус акт» 1679 р.
 - •94. Утворення політичних партій в Англії.
 - •95. Білль про права 1689 р., Акт про престолонаслідування 1701 р. В Англії.
 - •96. Особливості джерел права в Англії.
 - •97. Сімейне та спадкове праов в Англії XVI-XVII ст . Ст. (Майорат).
 - •98. «Фелонія» з кримінального права Англії.
 - •99. Буржуазна революція 1789-1794 р. У Франції та її основні етапи.
 - •100. Закон Ле-Шапельє (1791) у Франції.
 - •101. Якобінська диктатура 1793 р. У Франції.
 - •102. Якобінська Конституція 1793р. У Франції.
 - •103. Державний заколот 1799 р. Наполеона Бонапарта. Консульство та імперія у Франції.
 - •104. Розробка та прийняття Цивільного кодексу Франції 1804 р.
 - •105. Фізичні особи у Кодексі Наполеона 1804 р. (правоздатність та дієздатність).
 - •106. Шлюбно-сімейне та спадкове право у Кодексі Наполеона 1804 р.
 - •107. Державний лад Паризької комуни.
 - •108. Статті Конфедерації 1781 р. – перша конституція сша.
 - •109. Конституція сша 1787 р.
 - •110. Перші 10 поправок, внесені до Конституції сша (Білль про права).
 - •111. Громадянсьа війна Півночі та Півдня сша. Другий цикл поправок до Констиуції (13,14, 15 поправки).
 - •112. «Реконструкція півдня». Виникнення ку-клукс-клану в сша.
 - •113. Конгрес сша наприкінці XIX - початку XX ст. (16,17 поправки до Конституції).
 - •114. Об’єднання Німеччини за “бісмарківським шляхом».
 - •115. Німецький союз 1815 р.
 - •116. Конституція Прусії 1850 р.
 - •117. Розробка та прийняття Німецького цивільного уложення 1900 р.
 - •118. Акт про парламент 1911 р. В Англії.
 - •119. Сутність та особливості «революції Мейдзі» 1867-1868 р.
 - •Конституція Японії 1889 р.
 - •Встановлення режиму фашистської диктатури в Німеччині.
 - •Встановлення фашистської диктатури в Італії.
 - •Франція за часів Другої світової війни. Режим Віши.
 - •Право сша після Першої світової війни (3 цикл поправок до Конституції: 18, 19, 20, 21)
 - •Закон Тафта – Хартлі 1947 р. В сша.
 - •Закон Маккарена – Вуда (офіційна назва «Закон 1950 р. Про внутрішню безпеку») в сша.
 - •«Новий курс» президента сша Рузвельта.
 - •Конституція Франції 1946 р.
 - •П’ята республіка у Франції.
 
38. Манципація – засіб придбання (відчуження) речей за Законами XII таблиць.
В Древнем Риме большое внимание уделялось способом приобретения вещных прав и классификации самих вещей. Вещи, находившиеся в общем пользовании а также ряд других хозяйственно важных вещей рассматривались как находящиеся вне имущественного, торгового оборота. В цивильном праве наиболее значительным делением вещей, которые находились в хозяйственном обороте и могли быть объектом права собственности, было их деление на манципируемые и неманципируемые. К первой группе относились земли в Италии, рабы, крупный рогатый скот, земельные сервитуты, т.е. экономически наиболее важные объекты вещного права, ко второму – все остальные вещи.Отчуждение вещей, составлявших первую группу, могло осуществляться только путем манципации – особой сложной и торжественной процедуры. Продавец и покупатель приглашали пять свидетелей и весодержателя. Покупатель касался рукой купленной им вещи ("хватал раба"), говоря при этом: "Я утверждаю по праву квиритов, что этот...принадлежит мне и я купил его за эту медь". Продавец мог ограничиться молчанием, которое считалось знаком согласия.Медный слиток бросался на весы, символизируя уплату денег.Пропуск слова в формуле покупки, отсутствие хотя бы одного из пяти положенных свидетелей, какое-нибудь упущение в обряде и т. д. были достаточными основаниями для признания сделки недействительной, даже если были уплачены деньги.Здесь выступает перед нами строгий юридический формализм.Присутствие свидетелей, как и все другие условия манципации, - дань традиции. Они играли двоякую роль. Запоминая самый факт сделки и ее условия, свидетели обязывались удостоверять ее законность каждый раз, когда это требовалось.кроме того, они были последним напоминанием о том контроле, который в свое время осуществляла община во всем, что касалось сделок с землей, рабами, рабочим скотом.
39. Нексум – договір позики у Римі за Законами XII таблиць.
Долговое рабство отмечалось крайней суровостью. Договор займа, по которому средством обеспечения являлись "мясо и кровь" должника, назывался нексум. По способу заключения походил на манципацию (свидетели, медь, формула). При просрочке платежа кредитор, пользуясь дозволением суда, "налагал на должника руку", что означало заточение в оковах. Помещенный в подвал дома кредитора должник трижды выводился на городскую площадь вымаливать помощь друзей и родственников. "В третий базарный день должники предавались смертной казни или поступали в продажу за границу", что означало рабство.Когда у должника оказывалось несколько кредиторов, закон предписывал: "Пусть разрубят должника на части".Признавалось вместе с тем, что по выплате долга гражданин возвращал себе свободное состояние.Долговое рабство больше всего угрожало плебеям, лишенным той защиты и помощи, которую давали патрициям род и курия. Ликвидация долгового рабства стала вопросом острой борьбы.Правящая верхушка Рима пошла на уступки. В 326 году до н. э долговое рабство было уничтожено.С этого времени ответственность должника ограничивается его имуществом.
