
- •1. Предмет, метод та методологія науки «Історія держави і права зарубіжних країн»
- •2. Східна деспотічя (головні риси та особливості). Три головних відомства управління.
- •3. Загальна характеристика Законів царя Хаммурапі, їх структура.
- •4. Суспільний лад Стародавнього Вавилону за часів Хаммурапі.
- •5. Правове становище вільних людей за Законами царя Хаммурапі.
- •6. Правове становище селян за Законами царя Хаммурапі.
- •7. Правове становище рабів за Законами царя Хаммурапі.
- •9. Підвалини розлученння за Законами царя Хаммурапі.
- •10. Злочин та покарання за Законами царя Хаммурапі.
- •11. Ідея таліону, як кримінально-правова, за Законами царя Хаммурапі.
- •12. Символічний таліон за Законами царя Хаммурапі.
- •13. Причини формалізації права за Законами царя Хаммурапі.
- •14. Основні джерела для вивчення історії Стародавньої Індії.
- •15. Поділ всіх раніше рівноправних в Індії на групи(варни) у другій половині II тис. До н.Е. Характеристика дхарм для кожної варни.
- •16. Процес «перетворення» варн на касти у Стародавній Індії.
- •17. Державний лад Стародавньої Індії та становище індійських царів в імперії Маур’їв.
- •18. Сімейне право за Законами Ману в Стародавній Індії.
- •21. Період військової демократії в Афінах.
- •22. Реформи царя Тесея в Афінах.
- •23. Реформи Солона в Афінах. Плутарх про реформи Солона.
- •24. Реформи Клісфена в Афінах. Арістотель про реформи Клісвена.
- •25. Реформи Ефіальта в Афінах. Платон про реформи Ефіальта.
- •26. Публічні органи влади в Афінах.
- •28. Перша спроба кодифікації Афінського права (Закони Драконта).
- •29. Суспільний та державний лад Спарти.
- •30. Періодизація історії держави та права Стародавнього Риму.
- •31. Періодизація історії римського права.
- •32. Правове становище людини у Стародавньому Римі (три статуси).
- •33. Патриції та плебеї у Стародавньому Римі.
- •34. Перша сецесія у Стародавньому Римі та її наслідки згідно з розповіддю Тіта Лівія.
- •35. Римські магістратури.
- •36. Джерела римського права давнього періоду.
- •37. Право приватної власності за Законами XII таблиць.
- •38. Манципація – засіб придбання (відчуження) речей за Законами XII таблиць.
- •39. Нексум – договір позики у Римі за Законами XII таблиць.
- •40. Делікти за Законами XII таблиць.
- •41. Сільські сервітути за Законами XII таблиць.
- •43. Причини юридичної формалізації законів XII таблиць, Салічної правди та інших законів.
- •44. Джерела римського права в класичний період (преторське право та право народів).
- •45. Закон Петелія у Римі у порівняння з реформою Солона в Афінах.
- •46. Законодавство римських імператорів класичного періоду – важливе джерело права (едикти, рескрипти, декрети, мандати).
- •47. Діяльність юристів Риму у посткласичний період – важливе джерело розвитку римського права. Закон Феодосія II та Валентина III в 426 р. «Про цитування».
- •48. Джерела римського права посткласичного періоду (Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс).
- •49. Загальна характеристика та джерела права Візантії.
- •50. Кодифікація Юстиніана у Візантії.
- •51. Кодекс та інституції Юстиніана у Візантії.
- •52. Дигести – основна частина кодифікації Юстиніана у Візантії.
- •53. Епанагога у Візантії.
- •54. Роль Еклоги у Візантійських судах.
- •55. Родоський морський закон.
- •56. Законотворча діяльність візантійських імператорів Македонської династії (іконопочитателів) Василія I та Льва IV (Прохірон).
- •57. Реформи Карла Мартелла у Франкській державі.
- •58. Виникнення Салічної правди та її загальна характеристика.
- •60. Злочин проти особи за Салічною правдою (кровна помста).
- •61. Судовий процес у Франкській державі.
- •62. Ордалій.
- •63. Верденський договір 843 р.
- •64. Утворення станово-представницької монархії в Англії.
- •65. Асиза Генріха II 1181 р.
- •66. Прийняття Великої хартії вольностей 1215 р. В Англії та її основні положення.
- •67. Правове становище різних верств населення Англії за Великою хартією вольностей 1215 р.
- •68. Васально-сюзеренні відносини у Франції. (Медіатизація).
- •69. Сеньоріальна монархія у Франції. Реформи Людовика IX.
- •70. Три великих стани у Франції XIX-XV ст. Ст.
- •71. Генеральні штати у Франції.
- •72. Кутюми та їх кодифікація на півночі Франції.
- •73. Джерела феодального права на півдні Франції (рецепція римського права, міське право, канонічне право, королівське законодавство).
- •74. Партикуляризація феодального права у Франції.
- •75. Виникнення феодальної держави в Болгарії.
- •76. Закон судний людям.
- •77. Виникнення Сербської держави (задруга).
- •78. Законник Стефана Душана.
- •79. Джерела права феодального Китаю.
- •80. Особливості розвитку феодального суспільства та держави в Японії.
- •81. Виникнення Арабського халіфату.
- •82. Особливості становлення та розвитку мусульманського права. П'ять нормативних приписів шаріату.
- •83. Джерела мусульманського права. Коран, Сунна, Іджма, Фетва, Кияс, Фірмани.
- •84. Злочин та покарання за мусульманським правом.
- •85. Суспільний лад Англії напередодні буржуазної революції XVII ст.
- •86. Передумови буржуазної революції в Англії. «Петиція про право» 1628 р.
- •87. Соціальні передумови Англійської буржуазної революції.
- •88. Економічні передумови Англійської буржуазної революції.
- •89. Особливості Англійської буржуазної революції.
- •90. Пуританство як ідеологія буржуазної революції в Англії.
- •91. Утворення буржуазної держави в Англії. «Довгий» парламент.
- •92. Протекторат Кромвеля. «Знаряддя управління» 1653 р. В Англії.
- •93. Торі і Вігі в Англії. Прийняття Закону «Хабеас корпус акт» 1679 р.
- •94. Утворення політичних партій в Англії.
- •95. Білль про права 1689 р., Акт про престолонаслідування 1701 р. В Англії.
- •96. Особливості джерел права в Англії.
- •97. Сімейне та спадкове праов в Англії XVI-XVII ст . Ст. (Майорат).
- •98. «Фелонія» з кримінального права Англії.
- •99. Буржуазна революція 1789-1794 р. У Франції та її основні етапи.
- •100. Закон Ле-Шапельє (1791) у Франції.
- •101. Якобінська диктатура 1793 р. У Франції.
- •102. Якобінська Конституція 1793р. У Франції.
- •103. Державний заколот 1799 р. Наполеона Бонапарта. Консульство та імперія у Франції.
- •104. Розробка та прийняття Цивільного кодексу Франції 1804 р.
- •105. Фізичні особи у Кодексі Наполеона 1804 р. (правоздатність та дієздатність).
- •106. Шлюбно-сімейне та спадкове право у Кодексі Наполеона 1804 р.
- •107. Державний лад Паризької комуни.
- •108. Статті Конфедерації 1781 р. – перша конституція сша.
- •109. Конституція сша 1787 р.
- •110. Перші 10 поправок, внесені до Конституції сша (Білль про права).
- •111. Громадянсьа війна Півночі та Півдня сша. Другий цикл поправок до Констиуції (13,14, 15 поправки).
- •112. «Реконструкція півдня». Виникнення ку-клукс-клану в сша.
- •113. Конгрес сша наприкінці XIX - початку XX ст. (16,17 поправки до Конституції).
- •114. Об’єднання Німеччини за “бісмарківським шляхом».
- •115. Німецький союз 1815 р.
- •116. Конституція Прусії 1850 р.
- •117. Розробка та прийняття Німецького цивільного уложення 1900 р.
- •118. Акт про парламент 1911 р. В Англії.
- •119. Сутність та особливості «революції Мейдзі» 1867-1868 р.
- •Конституція Японії 1889 р.
- •Встановлення режиму фашистської диктатури в Німеччині.
- •Встановлення фашистської диктатури в Італії.
- •Франція за часів Другої світової війни. Режим Віши.
- •Право сша після Першої світової війни (3 цикл поправок до Конституції: 18, 19, 20, 21)
- •Закон Тафта – Хартлі 1947 р. В сша.
- •Закон Маккарена – Вуда (офіційна назва «Закон 1950 р. Про внутрішню безпеку») в сша.
- •«Новий курс» президента сша Рузвельта.
- •Конституція Франції 1946 р.
- •П’ята республіка у Франції.
31. Періодизація історії римського права.
Периодизация римского права — выделение в развитии права определенных этапов, имеющих соответствующий временной промежуток и характерные признаки. Выделяют критерии, характеризующие состояние права в различные периоды его развития:источники права;институты права;способы осуществления права— возможность принудительного исполнения правовых предписаний и порядок такого исполнения. Первый период — 8-6 век до н.э. - III в. до н.э. – период Древнейшего права Основным источником-Законы XII таблиц, которые закрепили основные институты правовой системы Рима,однако систематизация правовых норм была примитивная, и не всегда четко выделялись правовые институты.зарождаются способы осуществления права. Вначале это было понтификальное производство, осуществлявшееся жрецами. В конце появляется должность претора.Характерные черты : сокральность (религиозный характер ),национально полисская замкнутость,простота и неразвитость,сохранение норм и пережитков военной диктатуры.Следующий период — классический (с III в. до н.э. до III вв. н.э. .издаются законы, развивающие отдельные институты римского права, а также создающие новые. Развиваются институты наследственного права, сервитуты, деликты; появляются законы о судопроизводстве.Появляются новые способы создания правовых норм: формулы претора, в которых претор давал указание судье, как решить спор, если данный вопрос не был урегулирован правом.Основные институты на этом этапе приобретают законченный вид, накапливается теоретический опыт. Среди источников появляются сенатус консульты, конституции принцепса и ответы юристов. Эти источники права становятся основными Следующий период — постклассический (с IV — VI вв. н.э.). предпринимаются попытки кодификации права. В конце периода создается кодификация императора Юстиниа НЙ — Corpus iuris civilis.
32. Правове становище людини у Стародавньому Римі (три статуси).
Рабовладельческое общество признавало лицом не каждого человека. Это общество правоспособность представляло как надстроечным явлением на базисе экономических отношений общества,т.е.правоспособность по Римскому праву коренится в социально-экономическом строе данного общества.Полная правоспособность слагалась из трех основных элементов или состояний:status libertatis - состояние свободы; status civitatis - состояние гражданства;status familiae - семейное состояние.С точки зрения status libertatis различались свободные и рабы; с точки зрения status civitatis - римские граждане и другие свободные лица; с точки зрения status familiae - самостоятельные отцы семейств и подвластные кого-либо.полная правоспособность предполагала свободное состояние, римское гражданство и самостоятельное положение в семье. Изменение с статусе свободы называлось наивысшим, наиболее существенным; в статусе гражданства - средним, а в семейном статусе - наименее значительным.
33. Патриції та плебеї у Стародавньому Римі.
Основным содержанием истории раннереспубликанского Рима была борьба плебеев за равноправие с патрициями, которые монополизировали право заседать в сенате, занимать высшие магистратуры и получать землю из «общественного поля». Плебеи требовали отмены долговой кабалы и ограничения долгового процента. Рост военной роли плебеев позволил им оказывать эффективное давление на патрицианский сенат. В 494 до н. э они ушли из Рима на Священную гору (первая сецессия), и патрициям пришлось пойти на уступки: была учреждена новая магистратура — народные трибуны, избиравшиеся исключительно из плебеев и обладавшие священной неприкосновенностью; они имели право вмешиваться в деятельность остальных магистратов,налагать запрет на любые их решения и привлекать их к судебной ответственности. В 457 до н. э. число народных трибунов возросло до десяти. В 452 до н. э. плебеи вынудили сенат создать комиссию из десяти членов с консульской властью для записи законов, прежде всего ради ограничения полномочий патрицианских магистратов. В 443 до н. э. консулы лишились права распределять граждан по центуриям, которое было передано новым магистратам — двум цензорам, избиравшимся из числа патрициев раз в пять лет центуриатными комициями сроком на 18 месяцев. В 421 до н. э. плебеи получили право занимать должность квестора.Таким образом, все магистратуры оказались открытыми для плебеев. Победа плебеев привела к изменению социальной структуры римского общества: добившись политического равноправия, они перестали быть сословием, отличным от сословия патрициев; знатные плебейские роды составили вместе со старыми патрицианскими родами новую элиту — нобилитет. Это способствовало консолидации римского общества