
- •1. Предмет фінансової науки
- •3. Об'єкт дослідження
- •4. Загальна мета фінансової науки
- •6. Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів
- •7. Співвідношення між категоріями фінанси і гроші
- •8 Об’єкти і суб’єкти фінансових відносин.
- •10. Функції фінансів
- •11. Вплив фінансів на розвиток суспільного виробництва
- •12. Поняття фінансової системи.
- •13. Внутрішня структура фінансової системи
- •14. Регіональний аспект побудови фінансової системи
- •15. Організаційна структура фінансової системи
- •16. Призначення і специфічні ознаки сфер та ланок фінансової системи.
- •17. Управління фінансовою системою.
- •18.Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки
- •19. Розвиток фінансової науки в XVIII століттях
- •20.Розвиток фінансової науки у XIX столітті
- •21. Розвиток фінансової науки в Росії
- •22. Розвиток фінансової науки в Україні
- •23. Сучасна світова наукова фінансова думка
- •28. Фінансове планування
- •32. Сутність податків та їх економічний зміст.
- •33. Функції податків, їх характеристика.
- •34. Елементи системи оподаткування
- •35. Класифікація податків за різними ознаками.
- •36. Основи побудови податкової системи та організація оподаткування.
- •37. Принципи формування податкової системи.
- •38. Пряме оподаткування.
- •40. Платежі за ресурси та інші надходження.
- •2. Фінансові явища та процеси на різних рівнях національної економіки
- •5.Методи пізнання фінансового життя.
- •24. Фінансова політика як складова частина економічної і соціальної політики держави.
- •25. Стратегія і тактика фінансової політики.
- •26. Фінансовий механізм та його роль у реалізації фінансової політики
- •27. Організаційно-правове забезпечення фінансової політики
- •29. Управління фінасами
- •30. Фінансовий контроль, його сутність і значення.
- •31. Види, форми і методи фінансового контролю.
- •Предмет фінансової науки.
- •Елементи системи оподаткування.
- •41. Сутність, призначення та структура бюджету держави.
- •42. Характеристика бюджету та формою прояву га матеріальним змістом.
- •43. Бюджетний устрій і бюджетна система
- •44. Організація взаємовідносин між бюджетами: напрямки, види та форми.
- •46. Бюджетний процес.
- •47. Організація бюджетного планування.
- •48. Виконання бюджету.
- •49. Касове виконання бюджету.
- •50. Бюджетні права державних органів законодавчої і виконавчої влади.
- •51. Економічна необхідність і сутність страхування.
- •53. Організація страхової справи.
- •54. Галузі, форми і види страхування.
- •55. Страхування майна юридичних і фізичних осіб.
- •56. Поняття страхового ринку та його структура
- •57. Формування і розпиток страхового ринку в Україні.
- •58. Перестрахування та співстрахування як види страхової діяльності.
- •59. Сутність фінансового ринку. Його роль у мобілізації та розподілі фін. Ресурсів
- •60. Класифікація фінансових ринків.
- •61. Інструменти фінансового ринку
- •62. Ринок цінних паперів і особливості його регулювання в Україні.
- •63. Фондова біржа.Функції фондових бірж
- •64. Організація і порядок роботи фондової біржі.
- •65. Біржовий та позабіржовий ринок цінних паперів.
- •67. Грошові потоки підприємств. Їх склад, економічна характеристика і класифікація,
- •70. Економічна природа і призначення міжнародних фінансів
- •74. Фінанси міжнародних організацій
- •75. Міжнародні фінансові інституції
- •76. Міжнародний фінансовий ринок
- •77. Сутність і мета фінансового менеджменту підприємства
- •78. Стратегія і тактика фінансового менеджменту
- •79. Фінансове, правове та податкове оточення підприємства.
- •80. Мета, задачі, призначення фінансового і управлінського обліку на підприємстві.
- •72. Міжнародні фінансові відносини та валютний ринок
27. Організаційно-правове забезпечення фінансової політики
Фінансове законодавство формує правове поле для здійснення фінансової діяльності і, відповідно, для реалізації фінансової політики. Фінансове планування є відображенням напрямів, форм і методів фінансової політики. Воно, по суті, є її матеріалізацією. Організація фінансової діяльності та фінансових відносин спрямована на втілення в практику завдань фінансової політики, на реалізацію фінансових планів. Фінансовий контроль призначений для перевірки законності фінансових операцій, моніторингу реалізації завдань фінансової політики і виконання прийнятих планів.
Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, які регулюють фінансові відносини та фінансову діяльність у суспільстві.
Фінансова діяльність держави – одна з найважливіших сфер її діяльності, передбачених законодавством України. Ця діяльність виявляється у збиранні, розподілі та використанні потрібних державі грошових коштів.
Отже, фінансова діяльність держави спричинена необхідністю держави здійснювати розподіл та перерозподіл національного доходу. Держава здійснює свою фінансову діяльність за допомогою обов`язкових (податки, збори, штрафи, плата за використання природних ресурсів, страхування, платежі в централізовані спеціальні фонди та ін.) та добровільних (лотереї, позики, добровільні внески, акції та ін.) методів формування фондів грошових ресурсів, а також за допомогою методів розподілу цих фондів, до яких належать фінансування, кредитування, випати пенсій, страхових відшкодувань і різних допомог.
Правові аспекти фінансової діяльності держави знайшли відбиток у деяких статтях Конституції України, у законах Украіни “Про банки та банківську діяльність”, “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про систему оподаткування”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про оподаткування прибутку підприємств” та деяких інших.
29. Управління фінасами
Управління — це діяльність, пов'язана з впливом керуючого суб'єкта на керований об'єкт з метою досягнення певних результатів.
Управління притаманне всім сферам людської діяльності, в тому числі економічній і фінансовій. Управління фінансами — це складова частина управління економікою, його здійснює спеціальний апарат з допомогою специфічних прийомів і методів.
В управлінні фінансами виділяють об'єкти і суб'єкти управління. Об 'єктами виступають фінансові відносини, в тому числі відносини, пов'язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів. Найважливіші об'єкти — це фінанси підприємств, організацій і установ, фінанси домогосподарств, державні фінанси. Суб'єктами управління виступають держава (в особі законодавчих і виконавчих, в тому числі фінансових органів), фінансові служби підприємств, організацій, установ.
Сукупність всіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, утворює фінансовий апарат.
Управлінська діяльність включає наступні функціональні елементи:
— планування займає важливе місце в управлінні фінансами, тому що саме в ході планування кожен суб'єкт господарювання оцінює свій фінансовий стан, виявляє резерви збільшення фінансових ресурсів, напрямки їх ефективного використання;
— оперативне управління, як комплекс заходів, що проводяться на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації. Мета оперативного управління — досягти максимального ефекту при мінімальних затратах шляхом своєчасної зміни фінансових відносин, маневрування фінансовими ресурсами;
— контроль, який пронизує всі стадії управлінської діяльності і в той же час має велике самостійне значення. В процесі контролю співставляються фактичні результати із запланованими, виявляються резерви.
Розрізняють стратегічне (або загальне) і оперативне управління фінансами. Стратегічне управління здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, апарат Президента, Міністерство фінансів України. Стратегічне управління — це управління на перспективу, виражається у встановленні обсягів фінансових ресурсів на перспективу для реалізації цільових програм, пов'язаних з піднесенням економіки України, проведенням її структурної перебудови, конверсії оборонних галузей, зміцнення аграрнопереробного комплексу, а також вирішення соціальних проблем. Оперативне управління фінансами здійснюють Міністерство фінансів України, дирекції позабюджетних фондів, страхових організацій, фінансові служби міністерств, підприємств та організацій і т.п.
В сучасних умовах переходу до ринку необхідно покращити наукове обґрунтування рішень, що приймаються, використовувати нові методи мобілізації та перерозподілу фінансових ресурсів, які раніше не використовувалися, зокрема з допомогою фінансового ринку. Важливо вивчати і використовувати досвід ринкових країн, а також країн Східної Європи, що перейшли на ринкові відносини.