48.Особливості викладання природознавства в малокомплектній школі.

Малокомплектна початкова школа – школа без паралельних класів, з малим контингентом учнів. Цей тип школи існує, як правило, у сільській місцевості. Найчастіше вона є початковою. Однак в основних і середніх школах теж можуть бути класи-комплекти. В таких класах один учитель, в одному приміщенні одночасно веде заняття з двома або трьома різними класами. Це зумовлює специфічну структуру малокомплектної школи, яка може бути одно-, дво-, три-, чотирикомплектною.

Вихідними умовами ефективності навчально-виховного процесу в малокомплектній школі є оптимальне поєднання класів у комплект та правильне складання розкладу занять. Розв'язання цих питань зумовлюється обставинами, за яких діє кожна конкретна школа, зокрема: 1) кількістю класів; 2) кількістю учнів у кожному класі; 3) загальним рівнем їхньої підготовленості й складністю розв'язуваних на даному етапі навчання завдань; 4) досвідом учителів; 5) навантаженням, яке мав кожний класовод у попередні роки; 6) розмірами класних кімнат.

У складанні розкладу занять можливі два підходи: поєднання уроків різнопредметного й однопредметного змісту. У суміжних класах доцільніше поєднувати однакові предмети. У комплектах 1-й і 3-й та 1-й і 4-й класи таке поєднання не завжди виправдане, а іноді й неможливе, бо навчальні плани цих класів надто різняться.

В умовах сільської малокомплектної школи домінуючим має стати принцип диференційованого та індивідуального підходу до навчання і виховання. З двох можливих форм диференціації навчально-виховного процесу – профільної та рівневої – в умовах малокомплектності перевагу варто надати рівневій, тобто внутрішній диференціації. Звичайно, учні, навчаючись за однаковими програмами і підручниками, одержують різний рівень знань. Можна проводити і поділ на групи. Склад кожної з них – динамічний, багато питань розглядаються колективно, крім того, можливий перехід учнів з однієї групи в іншу. Диференціація навчання передбачає, що на певних етапах уроку кожна з груп по черзі працює самостійно, таким чином зменшується психологічний тиск учителя на учнів.

Диференційоване навчання необхідно здійснювати не лише під час проведення уроків на одну тему чи занять у куточку живої природи, на шкільній ділянці, а й під час бесід, самостійних робіт, особливо при повторенні та закріпленні нового матеріалу.

Щоб підтримувати інтерес до пізнавальної діяльності, важливо своєчасно ускладнити завдання, внести елемент новизни, створити проблемну ситуацію, включити у гру, використати спостережливість учнів, їхній життєвий досвід.

До школи приходять діти з різною підготовленістю та різними пізнавальними можливостями, здібностями до навчання. Тому учителю дуже важливо працювати, враховуючи індивідуальний підхід до учнів у процесі навчання і виховання.

Суть індивідуалізації навчання полягає в пошуку прийомів і методів для підвищення і розширення можливостей індивідуальних здібностей учнів, які б сприяли розвитку особистості, знаходження співдружності між учнем і учителем. Індивідуальний підхід дає можливість уникнути труднощів у навчанні окремих учнів, зробити цей процес для них радістю, розвитком їхніх сил, здібностей.

Специфіка малокомплектної школи вимагає особливої уваги до організації позакласної роботи з навчальних предметів. Це різноманітні форми занять: предметні гуртки, клуби за інтересами, предметні олімпіади, конкурси, читацькі конференції, спортивно-масові змагання, виставки творчих робіт учнів тощо.

Доцільно створювати клуби природничо-математичного циклу, краєзнавчі товариства, де на заняттях учні вчитимуться застосовувати здобуті знання з окремих предметів на практиці.

У малокомплектних школах доводиться велику кількість часу на уроці приділяти самостійному опрацюванню навчального матеріалу учнями. Самостійній роботі у класах-комплектах властиві не стільки контрольні, скільки навчальні функції. Тому самостійну роботу в малокомплектній школі, залежно від її мети, можна проводити на різних етапах уроку. Найчастіше вчителі відносять її до закріплення та повторення і дуже рідко – до вивчення нового матеріалу, хоча воно відбувається майже на кожному уроці. Найчастіше учням самостійно доводиться працювати з підручником.