32. Об'єктивний характер формування міжгалузевих комплексів.

Міжгалузевий комплекс (МК) – система економічно взаємопов’язаних галузей виробничої або невиробничої сфери. Він формується внаслідок кооперації підприємств, організацій, установ. МК виникають і розвиваються:

1)Всередині окремої галузі вир-ва;

2)В різних галузях.

Залежно від теріторіальних маштабів їх поділяють на міждержавні, галузеві та господарські. Господарські комплекси функціонують у структурі господарства. Міжгалузеві теріторіальні комплекси поділяються на регіональні та локальні. Функціонування господарського комплексу зумовлює постійне посилення і розширення виробничих зв’язків між підприємствами кожної галузі, між окремими галузями. Це свідчить про процеси диверсифікації, спеціалізації й концентрації різноманітних стадій виробництва та обміну продукцією. На основі цих складних економіко-виробничих процесів формуються міжгалузеві комплекси.

МК формуються як у виробництві, так і у сфері обслуговування, а також в інфраструктурних галузях. Процес формування міжгалузевих комплексів - це об'єктивна закономірність розвитку продуктивних сил. Прогресивне поглиблення суспільного і територіального поділу праці супроводжується відповідним посиленням інтеграційних тенденцій. Об'єктивно формуються порівняно відособлені групи галузей і виробництв з найбільш тісними економічними і виробничими зв'язками, які великою мірою взаємопов'язані та взаємозалежні у своєму розвитку.

33. Природно-ресурсний потенціал і його структура.

В економічній літературі подаються різні визначення термінів "природні ресурси" і "природні умови". Вони обумовлені конкретними цілями досліджень, особливостями їх розташування, поставленою дослідниками метою. За своєю матеріальною сутністю природні ресурси є частиною географічного середовища. Природні ресурси - це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства, підвищення рівня життя людей.

Природні ресурси не можуть існувати і використовуватися поза природними умовами, що є їх природно-історичною базою. Для виникнення і розвитку ресурсів необхідні певні природні умови, довготермінові процеси їх еволюційного розвитку. Саме тому природні ресурси мають соціальну значимість, здатність задовольняти потреби людини, являють собою складну сукупність матеріальних елементів і процесів, що знаходяться в постійному розвитку у часі і просторі, будучи поєднуючою ланкою суспільства і природи, сферою прикладання людських знань і сил.

Природні ресурси є матеріально-сировинною базою організації виробництва, вони постійно споживаються ним і вимагають свого повного відновлення у натуральній формі в усіх галузях народного господарства, де використовуються (видобувній промисловості, сільськогосподарському виробництві, переробних галузях, капітальному будівництві, рекреаційному господарстві тощо). На цій основі забезпечується відповідний зв'язок між суспільством і природою та між окремими підрозділами сфери природокористування.

У процесі суспільного розвитку збільшуються масштаби опанування людиною компонентами та силами природи, розширюється сфера застосування, відбувається зміна пріоритетів у використанні їх та їхнього впливу на економіку, тому природні ресурси є історичною категорією. Категорія "природні ресурси" вказує на безпосередній зв'язок природи з господарською діяльністю людини. Недооцінка і ігнорування певних закономірностей природокористування часто призводять до негативних суспільних явищ, завдаючи природі великої шкоди.

Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Вирізняють такі його складові:

мінеральні - корисні копалини та мінеральна будівельна сировина (мінеральні ресурси - паливні, рудні і нерудні);

земельні - типи ґрунтів — рілля, сінокоси, пасовища, ліси, чагарники, малопродуктивні землі;

водні - води світового океану, води суходолу (річки, озера, ставки, водосховища, болота, льодовики, підземні води):

лісові - всі види лісів (твердої породи, м'якої, чагарники) та лісовкриті площі;

біологічні ресурси - рослинний і тваринний світ; ресурси світового океану, що перебувають у воді у розчиненому сіпані, на морському дні й під ним, у товщі земної кори;

рекреаційні—природно-кліматичні, бальнеологічні й заповідні; кліматичні її космічні - сонячна енергія, енергія вітру, енергія хвиль, внутрішнє тепло землі, освітленість.

За ознакою вичерпності природні ресурси поділяються на: невичерпні, вичерпні й невідновлювані.

До невичерпних належать сонячна енергія, внутрішнє тепло Землі, енергія вітру, води.

До вичерпних природних ресурсів зараховують ґрунтовий покрив, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, прісну воду, лікувальні грязі тощо.

Невідновлювані- це корисні копалини й мінерально-будівельна сировина.

В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового й багатоцільового призначення.

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується тим, що значна частина природних умов перетворюється на природні ресурси. Сьогодні сонячне тепло, внутрішнє тепло Землі, опади, клімат і рельєф частіше розглядаються як природний ресурс, ніж природні умови життєдіяльності людини.