29. Основні показники, що характеризують економіку країни.

Для визначення ступеня розвитку національної економіки використовують спеціальні показники. Серед них найважливішими є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), експорт, імпорт, товарообіг зовнішньої торгівлі, рівень безробіття, інфляція, дефіцит бюджету, рівень державного боргу і т. ін.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) обчислюється як сукупна вартість усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні впродовж року. Також до нього зараховуються результати зовнішньоекономічної діяльності. Такий підхід дає змогу охопити всі види економічної діяльності та запобігти повторному обрахунку продукції.

Цей показник дає можливість визначити економічний потенціал країни, місце національної економіки у світовому господарстві.

Валовий національний продукт (ВНП) відрізняється від ВВП тим, що у ньому враховуються також доходи національних підприємств і громадян, одержані за кордоном, але виключаються доходи зарубіжних фірм та осіб, що одержані в країні. Для таких країн, як Україна, що незначною мірою інтегровані у світові економічні відносини, показники ВВП і ВНП відрізняються мало. В розвинутих державах, які мають свої підприємства і філії в інших країнах і одержують дивіденди від вкладених капіталів, показники ВНП вищі, ніж ВВП. Країни, що розвиваються, в економіці яких значна частка іноземного капіталу, мають ВВП, більший від ВНП.

Використовуються й інші показники, що характеризують стан економіки країни:

— інфляція — знецінення грошей;

— дефіцит бюджету — перевищення видатків над доходами;

— рівень безробіття — співвідношення між безробітними і працездатним;

— сальдо торгового балансу — різниця між експортом та імпортом. Чим більше позитивне сальдо, тим краще, бо це основний шлях надходження валюти в країну;

— рівень державного боргу (відсоток до ВВП).

30. Галузева структура економіки та тенденції її розвитку.

Економіка будь-якої країни є народногосподарський комплекс, що виникає на базі соціального та економічного розвитку, міжрегіонального поділу праці та процесів інтеграції.

Галузева структура народногосподарського комплексу відображає співвідношення, зв'язки і пропорції між великими групами галузей.

Весь народногосподарський комплекс підрозділяється на групи галузей:

галузі матеріального виробництва: промисловість, будівництво, сільське господарство, а також галузі, пов'язані з постачанням населення продукцією, тобто заготівлі, матеріально-технічне постачання, торгівля і громадське харчування;

галузі невиробничої сфери: житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, транспорт, зв'язок і т. п.;

соціальне обслуговування населення: охорона здоров'я, наука, культура і мистецтво, просвітництво, галузі управління і оборони.

Для вивчення будь-якого народногосподарського комплексу велике значення має галузева функціональна класифікація. Вона включає чотири групи галузей: 1) первинні - видобувна промисловість і сільське господарство; 2) вторинні - обробна промисловість; 3) транспорт, торгівля, житлове будівництво, охорону здоров'я, що обслуговують виробництво і населення; 4) управління, наука і наукове обслуговування.

Розвиток виробництва призводить до постійного виділенню нових галузей виробництва, особливо на базі науково-технічного прогресу. При цьому йде процес зниження частки видобувних галузей за рахунок зростання наукомістких.

Для сучасної структури народного господарства характерною рисою є наявність галузевих і міжгалузевих комплексів. Причому все більшою мірою в даний час йде процес зміцнення виробничих зв'язків, інтеграції різних ступенів виробництва. Склалися такі міжгалузеві комплекси, як паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий, будівельний, агропромисловий, транспортний. Всі ці комплекси мають у свою чергу складну і диференційовану структуру.

В умовах розвитку ринкових відносин все більшого значення набуває інфраструктура. Інфраструктура - це сукупність матеріальних засобів для забезпечення виробничих та соціально-побутових потреб. Вона підрозділяється на виробничу та соціальну. Виробнича інфраструктура включає транспорт, зв'язок, складське і тарне господарство, матеріально-технічне постачання, інженерні споруди, теплотраси, водопровід, комунікації та мережі, газо-і нафтопроводи, іригаційні системи і т. д.; соціальна - пасажирський транспорт, комунально-побутове господарство міст і населених пунктів. Інфраструктура як виробнича, так і соціальна грає найважливішу роль в комплексності народного господарства і в освоєнні нових територій. Сучасна промисловість характеризується високим рівнем спеціалізації. У результаті поглиблення суспільного поділу праці виникло безліч галузей, підгалузей і видів виробництв, що утворять у своїй сукупності галузеву структуру промисловості, яка визначається багатьма громадськими та економічними факторами. Основними з них є: рівень розвитку виробництва, технічний прогрес, суспільно-історичні умови, виробничі навички населення, природні ресурси. Найбільш істотним фактором, що визначає зміни галузевої структури промисловості, виступають науково-технічний прогрес та його основні напрямки - автоматизація, комп'ютеризація і механізація виробництва, вдосконалення технологій, спеціалізація і кооперування виробництва. Зміна та вдосконалення галузевої структури промисловості під впливом науково-технічного прогресу відбуваються безперервно.

У чинній на сьогоднішній день класифікації промисловості виділено п'ять комплексних галузей. Так, паливно-енергетичний комплекс включає галузі паливної та енергетичної промисловості (вугільну, нафтову, газову, сланцеву, торф'яну, електроенергетику). Науково-технічний прогрес надає особливо великий вплив на галузеву структуру машинобудування, де отримують розвиток такі галузі, як електротехнічна, приладобудівна з підгалузями: виробництво засобів обчислювальної техніки, приладів контролю і регулювання складних технологічних процесів, роботів і т. д. створені нові підгалузі в металургійній , хімічної та інших галузях промисловості.