13. Сутність регіону. Спеціалізація і комплексний розвиток регіонів.

Спеціалізація економічних районів сприяє економії суспільної праці. Галузі спеціалізації визначають місце району в ТПП, беруть участь у міжрайонному обміні продукцією або послугами. Спеціалізація промисловості тісно пов’язана з технічним прогресом, розвитком продуктивних сил суспільства, оскільки технічний прогрес поглиблює суспільний поділ праці в промисловості завдяки виникненню й розвитку спеціалізованих галузей, підприємств, цехів, дільниць. Спеціалізація тісно пов’язана з ТПП, спеціалізованим виробництвом на основі використання природних ресурсів.

Умови виникнення спеціалізації регіону або країни:

1) Регіони (країни) повинні мати переваги перед іншими регіонами для виробництва відповідної продукції:

- Наявність потужного природно-ресурсного потенціалу

- Наявність спеціальних агро-кліматичних умов

- Наявність розвинутої НТБ і кваліфікованих кадрів

- Вигідність транспортно- економічного положення країни;

2) Продукція повинна бути конкурентоспроможною, мати високу якість і гарний дизайн;

3) Повинні бути ринки збуту продукції (робіт , послуг)

Галузі спеціалізації не можуть формуватись і розвиватись автономно. Під впливом галузей спеціалізації в межах регіонів формуються і розвиваються:

 Обслуговуючі галузі, які визначають функціональні галузі спеціалізації;

 Галузі виробничої інфраструктури ( будівництво і вантажний транспорт, система матерільно- технічного постачання, зв’язку як обслуговуючої галузі (ПЕК), деякі галузі машинобудування, що виробляють устаткування для галузей спеціалізації;

 Галузі місцевого значення, галузі соціальної інфраструктури, галузі легкої та харчової промисловості;

Таким чином під впливом ТПП на даній території формується і розвивається ТВК, який лежить в основі формування економ. районів.

ТВК - територіальне взаємопоєднання підприємств і організацій, які спільно використовують місцеві паливно-енергетичні, сировинні, трудові ресурси, мають комплексний розвиток господарства, тісні виробничо-технологічні і економічні зв’язки між своїми підприємствами і мають міжрегіональні зв’язки з іншими.

14. Соціально-економічний потенціал регіону.

В сучасних ринкових умовах стає все більш актуальною задача визначення внутрішніх резервів економічного розвитку, рішення якої зв'язується в першу чергу з розробкою нових підходів до визначення суті, структури і методів оцінки соціально-економічного потенціалу регіону. Ця задача може бути вирішена за допомогою реалізації науково-обґрунтованої соціально-економічної політики регіону. Розробка такої політики базується на використанні теоретичного і методичного інструментарію дослідження і оцінки соціально-економічного потенціалу регіону та його тенденцій, вдосконалені форм і методів програмного регулювання на підставі аналізу соціально-економічного потенціалу регіону.

Соціально-економічний потенціал, як показник економічної потужності регіону відіграє величезне значення в розвитку економіки - особливо в даний період його розвитку існує необхідність в створенні економічних, господарських, виробничих, соціальних і ін. умов і можливостей для більш прогресивного розвитку економіки за рахунок якісних чинників зростання.

Деякі фінансисти визначають економічний потенціал як здатність соціально-економічної системи регіону за рахунок використання власних регіональних ресурсів забезпечити досягнення у межах відособленої підсистеми держави і національної економіки (регіону), довгострокового, стійкого економічного зростання, що дозволяє гарантувати населенню регіону рівень життя, відповідний стандартам розвинених країн світу.

Разом з цим визначенням в економічній літературі потенціал регіону розглядається також як здатність наявних ресурсів даного регіону приносити доходи різним економічним суб'єктам в певний період часу . Ця здатність може бути і не реалізована, тому потенціал – імовірнісна категорія.

Для визначення рівня розвитку в світовій економіці використовується показник виробництва ВВП на душу населення, виходячи з того, що рівень розвитку – це категорія довготривала стратегічна і багатоаспектна і її слід визначати перш за все на основі даних про об'єм і структуру накопиченого економічного потенціалу, включаючи основні фонди, інфраструктурні системи, кадровий потенціал, науково-технічний потенціал. При поступальному розвитку економіки, цей потенціал реалізується у ВВП. При цьому, чим вище потенціал, тим, як правило, більше продукту проводиться на душу населення.

Сутність соціально-економічного потенціалу на регіональному рівні випливає з єдності економічної та соціальної політики. Серед вихідних компонентів особливо вирізняються природа, людина та виробництво. А рівень, структура, динаміка матеріального виробництва визначають соціально-економічні можливості.

Тому, підводячи підсумок, вважаємо, що соціально-економічний потенціал регіону можна розглядати як можливість системи ресурсів (природно-ресурсний, демографічний, науково-технічний, виробничий, науковий, рекреаційний, інформаційний, соціально-культурний потенціал) регіону забезпечувати суспільство необхідними продуктами задля задоволення його потреб при ефективному використанні наявних ресурсів.