9.3. Оподаткування заробітної плати

Є два види оподаткувань заробітної плати: перший - нарахування на заробітну плату; другий - утримання із заробітної плати. Нараху­вання на заробітну плату здійснюють і сплачують за рахунок робо­тодавця (підприємства, організації тощо). Роботодавець при нараху­ванні заробітної плати працівникові повинен одночасно нараховувати збори у фонди соціального страхування.

Утримання із заробітної плати нараховує і сплачує роботодавець, але проводить за рахунок робітника. Отже, заробітна плата, яку отри­має працівник, буде дорівнювати нарахованій заробітній платі, змен­шеній на суму утримань. Розмір нарахувань та утримань з заробітної плати часто змінюється, а тому бухгалтер має постійно слідкувати за змінами нормативних документів.

У 2008 р. згідно з чинним законодавством на заробітну плату здій­снювали такі нарахування (у відсотках до заробітної плати):

а) Пенсійний фонд України - 33,2 відсотка;

б) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - 1,5 відсотка;

в) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - 1,3 відсотка;

г) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - за встановленими тарифами, які диференційовані за групами галузей економіки (видами робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва. Встановлено 67 класів, страховий тариф від 0,66 до 13,60 відсотків від заробітної плати.

Із заробітної плати утримання такі:

1. податок з доходів фізичних осіб - 15 відсотків;

2. Пенсійний фонд України - 2 відсотки із заробітної плати.

3) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності:

0,5 відсотка — для найманих працівників, заробітна плата яких нижча або дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для працездатної особи;

1 відсоток - для найманих працівників, заробітна плата яких вища від прожиткового мінімуму, встановленому для працездатної особи;

У 2008 р. прожитковий мінімум становив: з 1 січня по 31 березня

• 633 грн, з 1 квітня по 30 червня - 647 грн, з 1 липня по 30 вересня

• 649 грн, з 1 жовтня по 31 грудня - 669 грн.

4) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ня України на випадок безробіття - 0,5 відсотка із заробітної плати.

Розрахунки показують, що із суми виплат, пов'язаних із оплатою праці, підприємство виплачує працівникові близько 50%, а 50% ста­новлять платежі податків та внесків у соціальні фонди, тобто безпо­середньо працівникові залишається лише половина суми, яку підпри­ємство витрачає на оплату праці.

Порядок утримання податку з доходів фізичних осіб регулює Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889-ІУ

Об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний до­хід, зменшений на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Загальний місячний оподатковуваний дохід зменшується на суму податкової соціальної пільги. Вона дорівнює одній мінімальній заро­бітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року.

У законі наводиться перелік платників податку, які мають право на отримання пільг у підвищених розмірах: 150% або 200% від суми пільг.

Із оподатковуваного доходу податок утримує податковий агент-юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які неза­лежно від їхнього організаційно-правового статусу та способу опо­даткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок плат­ника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідаль­ність за порушення його норм.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжних документів на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не ви­плачується платникові податку особою, що його нараховує, то пода­ток, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Первинні, звітні та облікові документи, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються державними податкови­ми адміністраціями, повинні мати ідентифікаційні номери.

У Пенсійний фонд України сплачують внески одночасно з випла­тою заробітної плати, а при натуральній виплаті - в останній робочий день базового звітного періоду, яким є календарний місяць. Якщо за­робітну плату нараховано, але не виплачено, то пенсійні внески спла­чують не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення попереднього місяця.

Терміни сплати внесків до інших соціальних фондів визначені від­повідними інструкціями (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

Аліментами називають періодичні платежі, які здійснюють у вста­новлених законом випадках одні особи (платники) на користь інших (одержувачі).

Коло платників та одержувачів аліментів визначено "Сімейним ко­дексом України" від 10 січня 2002 р. № 2947-ІП.

Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), щ₀ належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заро­бітку (доходу) податків.

Доставка стягувану грошових переказів утриманих аліментів че­рез відділення зв'язку провадиться за рахунок платника аліментів.

Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-УІ-II (стаття 128) передбачає обмеження розміру відрахувань із заробіт­ної плати, а саме:

• при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відраху­вань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, окре­мо передбачених законодавством України, - п'ятдесяти відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові;

• при відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими до­кументами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят відсотків заробітку.

Аліменти можуть сплачувати добровільно або у примусовому по­рядку за рішенням суду.

У разі добровільної сплати аліментів вони можуть бути особисто передані платником одержувачеві, або через підприємство за місцем роботи чи одержання пенсії.

Якщо аліменти сплачують через підприємство, то платник пови­нен подати заяву на ім'я керівника. На підставі такої заяви, підписаної керівником підприємства, бухгалтерія здійснює утримання аліментів із заробітної плати.

Якщо аліменти сплачують у примусовому порядку, то підставою для їхнього розрахунку та утримання із заробітної плати має бути ви­конавчий лист. Направляє його на підприємство держвиконавець ра­зом із розпорядженням, в якому зазначається особа, на користь якої здійснюється стягнення. Розпорядження отримує також і боржник.

Аліменти утримують із суми заробітку (доходу), що належить осо­бі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку податків.

Аліменти перераховують щомісяця не пізніше, ніж у триденний термін з дня, встановленого для виплати заробітної плати.

Суму виплачених аліментів не включають до оподатковуваного доходу їхнього одержувача. Тому з аліментів не утримують податку з доходів фізичних осіб, не нараховують і не утримують внесків до Пенсійного та інших соціальних фондів.