1

Тема 9. Організація обліку праці та її оплати

9.1. Економічний зміст, системи і фонд оплати праці та нормативне забезпечення її обліку

Заробітна плата - це винагорода, обчислена здебільшого у грошо­вому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу чи надані послуги. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов ви­конуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результа­тів його праці та господарської діяльності підприємства.

Трудові відносини регулюють Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-УШ і Закон України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку ін­формації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності підпри­ємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ) визначені П(С)БО 26 "Виплати працівникам", котрий затверджено наказом Міністерства фінансів України № 601 від 28 жовтня 2003 р.

Згідно П(С)БО 26 є п'ять видів виплат працівникам, згрупованих за схожими ознаками, а саме: поточні виплати; виплати при звільнен­ні; виплати по закінченні трудової діяльності; виплати інструментами власного капіталу підприємства; інші довгострокові виплати.

Нарахування, виплату та облік заробітної плати потрібно проводи­ти згідно з чинним законодавством, нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини. Бухгалтерський облік повинен забезпечити:

• точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг за­трат праці;

• відображення обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу кож­ним працівником за галузями і підприємством в цілому;

• правильне нарахування оплати праці кожному працівникові відпо­відно до діючих положень;

• контроль за використанням фонду оплати праці;

• дотримання порядку розподілу оплати праці за об'єктами бухгал­терського обліку;

• повний і своєчасний розрахунок з працівниками щодо оплати праці; своєчасне складання та подання звітності щодо оплати праці.

Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський об лік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правиль­ний облік мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва.

Облік праці та її оплата повинні бути організовані так, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг.

Джерелом коштів на оплату праці у підприємствах є частина дохо­ду та інші кошти, одержані внаслідок їхньої господарської діяльнос­ті. В бюджетних установах і організаціях - це кошти, які виділяють з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок госпрозрахункової діяльності.

Існують дві системи оплати праці: відрядна і погодинна. Створю­ють різні їхні модифікації - відрядно-прогресивну, відрядно-премі­альну, почасово-преміальну, акордну, акордно-преміальну та інші.

При відрядній системі оплачують за одиницю виконаної роботи або одиницю виробленої продукції; при погодинній системі оплачу­ють за фактично відпрацьований час.

Фонд оплати праці є сумою коштів, призначених для оплати праці. Він включає основну, додаткову оплату праці та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основні нормативні документи, якими необхідно керуватися для організації обліку праці та її оплати, такі:

1. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII;

2. Закон України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. № 108/ 95-ВР;

3. Закон України "Про охорону праці" від 21 листопада 2002 р. № 229-ІУ;

4. Закон України "Про відпустки" від 14 лютого 1996 р. № 504/96-ВР;

5. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058- IV;

6. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витра­тами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 р. № 2240-ПІ;

7. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. № 1105;

1. Закон України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце­здатності" від 22 лютого 2001 р. № 2272-ІП;

8. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 р. № 1533-ПІ;

9. Закон України "Про розмір внесків на деякі види загально­обов'язкового державного соціального страхування" від 11 січня

2001 р. №2213-111;

11. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889-ІУ;

12. Закон України "Про колективні договори та угоди" від 1 липня 1993 р. № 3356-ХІІ;

13. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р.;

14. Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальника­ми та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове дер­жавне пенсійне страхування, інших платежів до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 р.;

15. Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачання ко­штів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності, затверджена постановою правління Фонду соціального страху­вання з тимчасової втрати працездатності № 16 від 26 червня 2001 р.;

16. Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань України, затвер­джена постановою правління Фонду соціального страхування від не­щасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 12 від 20 квітня 2001 р. (в редакції постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 26 від 6 липня 2005 р.);

17. Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їхнього надходження до Фонду загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування України на випадок безробіття, за­тверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18 грудня 2000 р.;

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам", затверджено наказом Міністерства фінансів України № 601 від 28 жовтня 2003 р.

На підприємствах приймають колективні договори з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галу­зевими угодами, розробляють положення про оплату праці, норми ви­робітку і розцінки.

У колективному договорі визначають відносини між працедавцем і найманими працівниками, положення про оплату праці, загальні за­сади оплати праці на підприємстві. Норми виробітку і розцінки вико­ристовують для нарахування оплати праці за виконані роботи.