Тема 7. Організація обліку необоротних активів

7.1. Економічний зміст необоротних активів та нормативне забезпечення з їхнього обліку

Залежно від способу перенесення вартості на готову продукцію засоби виробництва поділяють на основні та оборотні. Основні за­соби обслуговують виробництво протягом тривалого періоду, беручи участь в декількох виробничих циклах, зберігають свою натуральну форму, переносять свою вартість на готову продукцію частинами, у міру свого зносу. Оборотні засоби повністю використовуються в од­ному виробничому циклі і всю свою вартість одноразово передають на створюваний продукт.

Частину вартості основних засобів, яка ввійшла у вартість гото­вої продукції, відшкодовують у міру реалізації продукції, виручка від якої включає спожиті основні та оборотні засоби, витрати на оплату праці і суму одержаного прибутку. Таким чином, вартість основних засобів скуповується поступово у міру їхнього зносу.

П(С)БО 7 "Основні засоби" містить таке визначення терміна ос­новні засоби: "Матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, на­дання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення ад­міністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк ко­рисного використання (експлуатації) яких - більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)".

До основних засобів належать земля, будівлі, споруди, передаваль­не устаткування, машини і обладнання, транспортні засоби, інстру­мент, виробничий і господарський інвентар, доросла робоча і продук­тивна худоба (крім дрібних тварин), багаторічні насадження та інші. До основних засобів включають також капітальні вкладення на поліп­шення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання та інші об'єкти.

З метою спрощення економічних взаємовідносин та бухгалтер­ського обліку частину засобів праці (об'єктів) не відносять до основ­них засобів. Це так звані малоцінні і швидкозношувані предмети, які обліковують у складі оборотних активів. Малоцінні предмети - це такі, ціна придбання яких за одиницю не перевищує встановленого розміру. Офіційними документами не визначено ціни, згідно з якою предмети відносять до малоцінних. В П(С)БО 7 "Основні засоби" за­писано: "Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки пред­метів, що не входять до складу малоцінних необоротних матеріаль­них активів".

Податковим законодавством передбачено вартісну межу основних засобів у сумі 1000 грн за одиницю, на яку доцільно орієнтуватися і в бухгалтерському обліку. Швидкозношувані предмети це такі, строк служби яких менше одного року незалежно від їхньої вартості.

До основних засобів не відносять готової продукції на підприєм­ствах, де вона виготовляється, а також товарів, придбаних для наступної реалізації. Наприклад, підприємство виготовляє холодильники. Вони на цьому підприємстві є готовою продукцією, яка призначена для реалі­зації, а тому не включаються до складу основних засобів. Торговельне підприємство, яке купило у виробника холодильники з метою подаль­шої реалізації, теж не відносить їх до основних засобів, бо це звичайні товари. Але якщо такі ж холодильники використовують для господар­ських потреб на підприємствах (включаючи і виробників) або в торго­вельних організаціях, то вони є об'єктами основних засобів. Однаковий об'єкт може бути віднесений до основних чи оборотних засобів залеж­но від мети його використання, а не тільки фізичних властивостей.

Основні засоби обліковують за об'єктами. П(С)БО 7 "Основні за­соби" визначає, що об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відо­кремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їхнього обслуго­вування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фун­дамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або части­на такого активу, що контролюється підприємством.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити кон­троль за їхнім збереженням, надходженням, вибуттям, ремонтом, на­рахуванням амортизації, а також давати інформацію, необхідну для економічної оцінки ефективності використання конкретних об'єктів основних засобів.

Згідно з П(С)БО 7 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за такими групами:

1. Основні засоби.

1.1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

4. Машини та обладнання.

5. Транспортні засоби.

6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

7. Тварини.

8. Багаторічні насадження.

9. Інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи.

1. Бібліотечні фонди.

2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

4. Природні ресурси.

5. Інвентарна тара.

6. Предмети прокату.

7. Інші необоротні матеріальні активи.

3. Незавершені капітальні інвестиції.

В Законі України № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 р. "Про оподат­кування прибутку підприємств" (з наступними змінами та доповне­ннями) основні фонди поділено на чотири групи:

група 1 - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та переда­вальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхні частини (квар­тири і місця загального користування), вартість капітального поліп­шення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для ав­томатичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчиту­вання або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютер­ні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Основні нормативні документи, якими необхідно керуватися для організації обліку необоротних активів, такі:

1. Закон України № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 р. "Про оподат­кування прибутку підприємств" (з наступними змінами та доповнен­нями);

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засо­би", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 р.;

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. №242;

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові ін­вестиції", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 91 від 24 квітня 2000 р.;

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", за­тверджене наказом Міністерства фінансів України № 181 від 28 липня 2000 р.;

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні ак­тиви", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 790 від 18 листопада 2005 р.;

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 32 "Інвестицій­на нерухомість", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 779 від 2 липня 2007 р.;

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних за­собів, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30 вересня 2003 р.