7.Поняття та ознаки, що характеризують норму права. Структура правової норми.

Но́рма пра́ва—це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.

Диспозиція – центральний елемент норми права, в якому у вигляді владного припису закріплено правило поведінки, змістом якого виступають суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Гіпотеза – структурний елемент норми права, який вказує на умови, за наявності або відсутності яких вступає в дію правило поведінки.

Санкція–містить вказівки щодо юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого в диспозиції. Мета санкції – створення тих чи інших несприятливих наслідків для правопорушника або заохочувальних наслідків для суб’єктів, що виконують владний припис.

Структура правової норми – це її внутрішня побудова, яка характеризується наявністю в ній відносно автономних, але нерозривно пов’язаних одна з одною складових частин, що різняться за функціональною роллю

8.Поняття джерела права та їх система

Джерело права — це спосіб зовнішнього вираження і закріплення правових норм, який засвідчує їх загальнообов'язковість.

В більш загальному (але не менш достовірному) вигляді, джерело права — це сила, що створює право

Система права — це обумовлена характером суспільних відносин внутрішня будова (структура) права, що полягає в об'єднанні правових норм в інститути, підгалузі та галузі права (елементи системи права). Це комплекс юридичних норм певної держави, який характеризується єдністю, узгодженістю, взаємопов'язаністю.

ВИДИ:

Матеріальне право регулює суспільні відносини, які реально склалися між людьми (суб'єктами права) і мають бути організовані. Схематично, матеріальні норми відповідають на питання "що?"

Процесуальне право регулює порядок вирішення конфліктів, розслідування і судового розгляду злочинів тощо. Схематично, процесуальні норми відповідають на питання "як?"

9.Нормативно- правові акти як джерела права

Нормативно-правовий акт - містить більшість правових норм, що регулюють найбільш соціально значимі суспільні відносини. Нормативно-правовий акт має общерегулятівний характер, а правові норми, що містяться в ньому, на відміну від інших джерел права, є конкретними, досить визначеними і носять, як правило, загальний характер.

1) особливий порядок створення нормативно-правового акта. Нормативно-правовий акт створюється в результаті правотворчої діяльності і являє собою офіційний акт правотворчості.

2) нормативно-правовий акт має общерегулятівний характер. У нормативно-правових актах містяться тільки норми права, що володіють державної обовязковістю.

3) нормативно-правовий акт являє сосбой офіційний державний документ; має обовязкові атрибути: назва акта (закон, указ, постанова); найменування органу, що прийняв акт (парламент, президент, уряд і т. д.), номер та дату прийняття та ін .;

4) нормативно-правовий акт завжди має внутрішню структуру, за допомогою якої норми права групуються по певним структурним утворенням: розділам, главам, статтям.

10.Межі дії нормативно правових актів

Дія нормативно-правового акта:

В просторІ:ТЕРИТОРІАЛЬНА ДІЯ нормативно-правового акта окреслена територією держави (Україна) або окремого регіону (Крим) і визначається державним суверенітетом.

ЕКСТЕРИТОРІАЛЬНА ДІЯ нормативно-правового акта регулюється міжнародними договорами і передбачає поширення законодавства даної держави за межами її території.

За колом осіб- поширюється загальне правило: закон діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на які він розрахований.

Нормативно-правові акти України поширюються на територію всієї країни, нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим — на власну територію в межах повноважень, визначених Конституцією України і Конституцією Автономної Республіки Крим.

11.Систематизація законодавства:поняття,значення,форми

Систематиза́ція законода́вства — впорядкування та вдосконалення нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників.

Існують такі види систематизації: облік, кодифікація, інкорпорація і консолідація.

Види систематизації:

1. внутрішня систематизація

2. зовнішня систематизація

Ціль внутрішньої систематизації - внутрішня обробка нормативних актів, що сприяє досягненню внутрішньої єдності норм права.

Ціль зовнішньої систематизації - зовнішня обробка нормативних актів, їхня класифікація.

12.Поняття галузі права та правового інституту

Галузь права — це система юридичних норм, які властивими їм методами врегульовують відносини у певній сфері суспільного життя.

Інститут права (правовий інститут) — сукупність правових норм, які:

регулюють однорідні суспільні відносини, які зв'язані між собою як якісно самостійна та відокремлена група

є суттєвими і самостійними, утворюють цей інститут в межах комплексної галузі права

регулюють окремий вид суспільних відносин і становлять відокремлену частину в межах галузі права.

Існують такі ознаки інституту права:

наявність сукупності правових норм

їх юридична однорідність

об'єднання норм права стійкими закономірностями і зв'язками.

Інститут права розрізняються залежно від підстав: галузеві (за галузями права: державні, сімейні, цивільні, житлові тощо), за роллю, яку вони виконують (предметні і функціональні), за типом відносин, що ними регулюються (матеріальні і процесуальні), залежно від закріплення норм (загальні і спеціальні).

13.Система права та система законодавства,їх співвідношення

Система права — це обумовлена характером суспільних відносин внутрішня будова (структура) права, що полягає в об'єднанні правових норм в інститути, підгалузі та галузі

Система законодавства — це впорядкована безліч всіх діючих нормативно-правових актів даної держави.

На відміну від системи права, яка характеризує передусім зміст права, система законодавства відображає специфіку зовнішнього прояву (об'єктивації) норм права. Тобто ці дві юридичні категорії характеризують сутність одного явища — права, і співвідносяться між собою як форма і зміст.

14.Поняття і форми реалізації права

Реалізація норм права — це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в іх практичній діяльності, її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.

Є дві форми такої реалізації:

• активна — припускає реалізацію загальних правових норм, якими користуються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відповідають обов'язки всіх інших суб'єктів не робити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню;

• пасивна — припускає реалізацію норм, що містять заборони, через утримання суб'єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідальність. Вона полягає в додержанні обов'язків, непорушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки зі змістом норм права, які встановлюють юридичну відповідальність.