8.Актуальні аспекти слов*янського етногенезу

Вступ

Слов'яни - велика група європейських народів. Вони об'єднані близькістю мов і мають спільне походження. Слов'янські мови належать до індоєвропейської мовної спільноти. Питання про походження слов'ян дотепер залишається дискусійним. Воно привертає увагу багатьох дослідників протягом останніх двох століть.

Актуальність теми

Питання слов’янського етногенезу вважаються одними з

найскладніших у європейській історіографії. Вони охоплюють питання

походження слов’янського етносу, формування його території, розселення в

Європі, визначення характеру матеріальної та духовної культур на різних

етапах розвитку, рівня економіки. Актуальність теми полягає у дослідженні походження та розвитку утворення національностей на території України, ми можемо провести паралель і визначити етнічний аспект актуальності, бо з вивченням даної теми можна зрозуміти національну приналежність наших пращурів-слов*ян, а отже,і якоюсь мірою нашу, а також простежити шляхи утворення народів, їх звичаї та особливості проживання.

Основна частина

Перші згадки про ранньослов'янські племена з'являються у творах римських вчених І—II ст. н.е. Плінія Старшого, Тацита, Птолемея, де слов'яни відомі як венеди. Венеди — перша відома назва слов'ян.

Немає ясності у походженні терміна “слов’яни”. Одні вважали, що в його основі лежать поняття “слава” чи “слово”, римські історики виводили його від слова “склавини” (від нім. der Sklave – раб, анг. slave – раб). Слов’янознавці Центральної Європи припускали, що слово походить поняття “людина”.

Серед великої кількості теорій, що пояснюють походження слов’ян слід виділити наступні:

Дунайська теорія.

Скіфо-сарматська (азіатська) теорія

Вісло-дністровська теорія

Дніпро-одерська теорія.

Формування слов'ян як окремої етнічної спільноти та їхньої культури відбувалося в кілька етапів:

1. Передслов'янський етап охоплює другу половину II— I тис. до н. е. Тоді в Центральній і Східній Європі сформувалось декілька споріднених археологічних культур. Першою з цих культур треба назвати тшинецько-комарівську етнічну спільноту, яка, на думку багатьох дослідників, була праслов’янською попередницею східних і західних слов'ян.

2. Давньослов'янський етап пов'язаний з тим, що в останні століття I тис. до н. е. і в перші століття нашої ери вже знаходяться виразні археологічні культури давніх слов'ян, у тому числі і предків українського народу. Близько II ст. до н. е. під тиском сарматів відбувся частковий відхід лісостепового населення з півдня на північ і колонізація ним лісової зони в межиріччях Десни, Сейму і Сожу. Це привело до виникнення зарубинецької культури, яку дослідники визнають як безперечно слов'янську.

Висновки

Писемні й археологічні матеріали засвідчують, що у VI-VII н. е. у слов'ян відбувся розпад первіснообщинних відносин. Еволюція суспільних відносин спричинила розгалуження мовно-етнічних груп слов'ян, утворення великих споріднених між собою племінних союзів та об'єднання останніх в окремі народи і виникнення у них своїх держав. Особливим у цьому відношенні було IX ст., коли з'явилися Моравська, Польська, Сербська, Хорватська, Київська держави. Важливу роль у цьому процесі відіграло прийняття слов'янськими народами християнства, яке загалом припало на ІХ-Х ст.

Загальновизнаної версії формування слов'янського етносу в даний час не існує, але,звертаючи увагу на вже проведені дослідження, на ці питання скоро знайдуться відповіді.