16​.Галицько-Волинська держава в хіі-хіv ст.: основні напрями внутрішньої та зовнішньої політики.

Актуальність:

• міжнародний аспект: полягає у вивченні характеру відносин Галицького – Волинського князівства з Європейськими країнами.

• ментальний аспект полягає в тому, що на відміну від Київської Русі, на території Г. –В. кн. Проживали люди відносно однієї культурної традиції, тобто склад населення мав однотипний характер.

• політичний аспект полягає в тому як налагоджували відносини з іншими країнами та боролися проти іноземних впливів князі тих часів та сучасна влада, яка не може чинити опору іноземним, зокрема проросійським поглядам.

• культурний аспект полягає в тому, що під час правляння Г.-В. князів відбулося будування міст, які зараз є одними з найцінніших визначних памяток України.

У 1199р князь Роман Мстиславовч обєднав Галицьке та Волинське князівства, придушивши опір місцевого боярства. Головними напрямами його внутрішньої політики були: опір проти місцевого населення та зміцнення держави. Зовнішня політика: захоплення Києва у 1203р та підпорядкування майже всієї України князю, походи на половців, продовження боротьби з литовцями, втручання у внутрішню політику Польщі, встановлення дружніх відносин з Візантією та Німеччиною.

Після смерті Романа Мстиславовича його спадкоємцями були два малолітні сини, Данило і Василько; їх опікункою булла Романова вдова. Невдовзі галицькі бояри вигнали їх до Угорщини.Тому у справи Галицько-Волинської держави почали втручатися сусідні держави, Угорщина й Польща. Настав період сорокарічної громадянської війни (1205—1245 рр.).

У 1238 р. відбулося остаточне об’єднання території, відновлення Галицько – Волинського князівства та утвердження влади Данила Галицького (Романовича). Внутрішня політика Данила: побудова нових міст на території держави (Львів,Данилів, Кремянець, Холм), перенесення столиці князівства до Холма, боротьба з місцевим боярством, військова реформа ( створення ополчення з міщан, впровадження важко озброєної кінноти поруч з легкоозброєними кіннотниками-лучниками), боротьба з болохівськими волостями,які відійшли під порядкування татар. Зовнішня політика: розгром тевтонського ордену під Дрогобичем, війна з Литвою та з ятвягами, розширення державних території на півночі, приєднання так званої Чорної Русі., боротьба з Угорщиною після битви під Ярославом змінилася союзними відносинами, що були закріплені шлюбом сина Лева з угорською принцесою, невдала спроба посадити на трон австрійський сина Романа, союз проти татар з Папою римським та католицькими державами Європи, боротьба проти Золотої Орди. Після смерті Данила князівство втрачає свою міць. Лише його син Лев зміг відновити князівство, який продовжував політику батька. Зовнішня: приєднав до складу Люблінські землі та Закарпаття, завдяки ньому князівство вперше мало таку велику територію. Після Лева наступником престолу став його син Юрій І. Його внутрішня політика: зміцнення та укріплення міст, піднесення економіки та торгівлі князівства. Зовнішня: встановлення окремої галицької митрополії, яка підпорядковувала Константинопольському патріархові. Його наступниками були сини Андрій та Лев ІІ, які розділили сфери впливу. Налагоджували зв’язки з Польщею та тевтонським орденом, вели боротьбу проти золотоординців, у битві проти яких і загнули. Останнім князем був Юрій ІІ Болеслав, який не зміг протистояти іноземним втручанням, відновити землі загарбані Польщею, боротися з Золотою Ордою, приборкати місцеве боярство, яке його й отруїло.

Тож протягом короткого часу після цього держава занепала, а її землі відійшли до різних країн (Польщі, Литви, Молдавського князівства).