27.Дослідить кредитну систему, її функції та структура. Особливості розвитку кредитної системи в Україні.

Кредитна система - це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства. Кредитна система складається з декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції з акумуляції та розподілу грошових коштів.

Суть кредитної системи визначається як сукупність кредитних установ країни.

Формування кредитної системи як сукупності кредитних установ визначається характером чинних у країні кредитних відносин та відповідних їм форм кредиту.

Усі інститути кредитної системи поділяються на три основні групи:

1) центральний банк;

2) комерційні банки;

3) спеціалізовані кредитно-фінансові інститути (парабанки).

1) центральний банк, що реалізує грошово-кредитну й валютну політику уряду, здійснює емісію, управляє офіційними валютними резервами, є банком держави та всіх інших кредитних інститутів;

2) комерційні банки, що безпосередньо забезпечують процес кре­дитно-розрахункового і фінансового обслуговування економіки.

Усі банківські інститути перебувають у тісному взаємозв'язку між собою й утворюють ядро кредитної системи, на яке падає основне навантаження - фінансово-кредитне обслуговування еко­номіки! Водночас у структурі кредитної системи важливе місце належить спеціалізованим кредитно-фінансовим інститутам, тобто окремим небанківським видам кредитних організацій.

Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути зосереджу­ють свою діяльність на окремих, як правило невеликих, сегмен­тах ринку фінансових послуг, функціонуючи для певного типу клієнтури або пропонуючи відносно вузький спектр можливих операцій. Діяльність спеціалізованих кредитно-фінансових інсти­тутів дає змогу заповнити ті ніші на ринку банківських послуг, які з тих чи інших економічних або політико-правових причин залишаються поза увагою банківських установ.

1987-1989 - початок реорганізація моно Банківської Системи, створ.5 Державних спеціалізованих банків: ПромбудБанк, Агропромбанк, Жолсоцбанк, Зовнішекономічний банк., Ощадбанк

1991 - перереєстрація раніше створених Комерційних Банків;

1992 - введення купоно-карбованця, затвердження складу і структури НБУ, створена валютна біржа, вступ України до МВФ, вихід України з зони російського рубля;

1993 - поява власної СЕП - розвиток платежів;

1994 - завершення формування СЕП, торги на валютній біржі;

1995 - участь України в міжнародних фінансових програмах, НБУ отримав кредити;

1996 – введення власної національної валюти;

1997 – макроекономічна стабілізація (завдяки антиінфляційній політиці);

1998 - перехід БС на МСБО,

1999 – закон “Про НБУ”

(91-96) - макроекономічна нестабільність, відсутність джерел фінансування бюджету, втручання органів законодавчої та виконавчої влади у процеси кредитування тих чи інших галузей господарства за рахунок кредитної емісії НБУ (макроекономічні показники до уваги не бралися).

1994 - найбільший спад виробництва, не діяли такі інститути рефінансування, як кредитні аукціони;

1995 - випуск ОВДП;

(96-99) – внутрішні результати спрямовані не на розвиток в-ва, а на покриття дефіциту Державного бюджету;

(99-00) - стійкі ознаки економічного росту, позивна динаміка ВВП.

В Україні кредитна система перебуває у стадії перебудови відповідно до потреб ринкової економіки і складається з НБУ, комерційних банків та системи фінансових посередників (інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди). Найбільш активними і потужними у системі кредитно-фінансових інститутів України є комерційні банки.

Отже, сучасна кредитна система забезпечує умови для розвитку науково-технічного прогресу, зростання виробництва, нагромадження капіталу, підтримки високої норми народногосподарського накопичення. Кредитна система сприяє вирішенню проблеми реалізації товарів та послуг на ринку, поглибленню соціальної та майнової диференціації між різними верствами населення.