1.Дослідить процес виникнення політекономії та її місце в системі економічних наук.

1. Меркантилізм. Прибічники цієї школи основним дже­релом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме ба­гатство ототожнювали з накопич. металевих грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи від­ображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі. Представники: А.Монкретьєн, Т.Манн, Д.Юм.

2. Фізіократи. Перенесли акценти досліджень зі сфери обігу безпосередньо в сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки пра­цю у сільськогосподарському виробництві. Вважали, що про­мисловість, транспорт і торгівля — безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не прибуткова для суспільства. Представники: Ф. Кене,

3. Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму. Її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо зосе­реджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер суспільного виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму К.

4. Марксизм. Засновники: К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капітального суспільства з позицій робітничо­го класу. Зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонува­ли свої концепції додаткової вартості грошей.

5. Інституціоналізм представники: Т. Веблен, розглядають економіку в якій відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом як економічних, правових, політичних, соціологічних і соці­ально-психологічних факторів. Об'єктами вивчення для них є "інститути", під якими вони розуміють: корпорації, профспілки.

6. Неокласичний синтез —представники: (Д. Хікс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки.

7. Маржиналізм. Дослідження маржиналістів ґрунтується на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витра­ти". Маржиналізм використовує кількісний аналіз, екон.-математичні методи і моделі, в основі яких ле­жать суб'єктивно-психологічні оцінки економічних дій інди­віда. Представники: К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

8. Неокласицизм. Досліджує та розвиває ідеї класичноої політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує не­обхідність втручання держави в економіку, розглядає ри­нок як саморегульовану економічну систему, здатну само­стійно встановити необхідну рівновагу між сукупним попи­том та сукупною пропозицією.

9. Монетаризм — теорія, яка пропонує відмову від актив­ного втручання Держави в економіку і приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначального фактора у формуванні економічної кон'юнктури, розвитку виробництва і зміні обсягів ВНП.

10. Кейнсіанство —теорія, яка обґрунтовує об'єктивну необхідність активного втручання Держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту и інвестицій через проведен­ня певної кредитно-бюджетної політики. Засновником те­орії є видатний англійський економіст Дж. М. Кейнс.

2.Розкрийте предмет політичної економії та її функції. Методи пізнання економічних явищ. Визначення предмета політичної економіки економічними школами.

Предметом є виробничі відносини, які виникають між людьми в процесі суспільного виробництва з приводу використання обмежених ресурсів у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ з метою задоволення потреб індивіда і суспільства.

Методи:

1. Діалектика

2. Наукова абстракція (виділення найсуттєвіших основних ознак певного явища).

3. Аналіз і синтез.

4. Індукція і дедукція

5. Історичний і логічний методи

Зміст науки проявляється в тих функціях, які вона виконує:

Пізнавальна. Суть її полягає в тому, що політекономія досліджує і пояснює економічні явища і процеси, і тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал.

Методична. Політична економія виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває економічні закони і принципи господарювання, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності.

Практична. Цю функцію політекономія виконує, обгрунтовуючи економічну політику держави, розробляючи рекомендації, концепції, програми щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання.

Виховна. Полягає у формуванні в людей (суб’єктів господарської діяльності) сучасного економічного мислення, економічної культури, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування економіки і дають можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи.

Прогностична. Виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому, прогнозів довгострокових програм розвитку суспільного виробництва з урахуванням можливих результатів.

Економічна теорія, вивчаючи економічні процеси, перебуває в постійному пошуку та розвитку, предмет її дослідження змінюється і уточнюється:

Визначення предмета політичної економії	Школа (автори)
Вчення про закони домашнього господарства, домоводства.	Давньогрецькі та давньоримські мислителі
Наука про створення, примноження та розподіл багатства нації.	Меркантилісти, фізіократи, класична політекономія
Наука про виробничі відносини і закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном та споживанням благ на різних етапах розвитку людського суспільства.	Марксисти
Сучасні західні економісти визначають економічну теорію як науку про:
- сферу індивідуальних і суспільних дій людини, що найтіснішим чином пов’язана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту;	А. Маршалл
- дії людини у процесі вибору обмежених ресурсів для виробництва різних товарів;	П. Самуельсон
- діяльність людини за умов рідкості ресурсів;	Е. Долан
- вивчення поведінки людей як зв’язку між метою та обмеженістю засобів, що можуть мати альтернативні шляхи застосування;	Дж. Робінсон
- ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини.	К.Р. Макконнелл С.Л. Брю