13. Сукупні видатки та ввп. Суть інфляційного та рец-го розривів в економіці

Рівноважний ВВП за методом "видатки - випуск" в умовах приватної закритої економіки: фактичні і заплановані видатки, графічна інтерпретація

В умовах закритої приватної економіки ВВП цим методом можна обчислити ВВП за формулою Y=E+C+I. У процесі економічного кругообігу сукупні видатки зазвичай не збігаються з ВВП. Якщо E<Y, то це означає, що економіка виробляє продукції більше, наж цього вимагає сукупний попит. Така ситуація свідчить про виникнення перевиробництва, яке супроводжується збільшенням товарних запасів і незаплановим приростом інвестицій у товарні запаси (+І’). За цих умов у підприємтсв з’являється мотиваія зменшувати виробництво до рівня попиту, що породжує тенденцію до відновлення рівноваги між ВВП та сукупними видатками.

Якщо, навпаки, E>Y, то це є ознакою недовиробництва, яке супроводжується незапланованим зменшенням інвестицій у товарні запаси (-І’) і слугує для підприємств підставою збільшувати виробництво до рівня попиту, завдяки чому виникає тенденція до відновлення рівноваги.

Незаплановані інвестиції виконують балансуючу рольв економіці. Завдяки цим інвестицім фактичні сукупні видатки (E+I’) завжди дорівнюють ВВП: Y=E+I’. Це означає. що в умовах рівноваги I’=0.

Умови досягнення рівноваги між сукупними видатками та ВВП можна продемонструвати набазі графічної моделі „видатки-випуск”, яка досить частоо іменується „кейнсіанський хрест”.

На мал. економічна рівновага забезпечується в т. Т₁, коли І’=0, а Y₁=E₁. Нерівновага в т. Т₂ означає, що E₂<Y₂ і тому І’>0. Нерівновага в т. Т₃ означає, що E₃>Y₃ і тому I’<0.

Рівноважний ВВП за методом "вилучення - ін'єкції" в умовах приватної закритої економіки: фактичні, заплановані і незаплановані інвестиції, графічна інтерпретація, механізм досягнення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями

В основі цього методу лежить та обставина, що в економічному кругообігу постійно мають місце вилучення (зменшення видатків) та ін’єкції (збільшення видаків). Вилучення відбуваються в формі заощджень, податків. імпорту. Ін’єкції здійснюються у формі інвестицій, державних закупок, експорту. Економічна рівновага існує лише за умов, коли вилучення дорівнюють ін’єкціям.

У спрощеному варіанті, яким є приватна економіка закритого типу. вилучення відбуваються лише у формі приватних заощаджень, а ін’єкції – лише у формі приватних інвестицій. За цихх умов модель економічнї рівноваги матиме акий вигляд: S=I, де І – заплановані інвестиції.

Фактичні інвестиції, як правило, відхиляються від запланованих на величину незапланованих інвестицій і дорівнюють І ± І’. Завдяки незапланованим інвестицім фактичні інвестиції завжди дорівнюють заощадженням: S = І ± І’. Це положення кореспондується з методом „видатки-випуск”, за яким фактичні сукупні видатки завжди дорівнюють ВВП за рахунок незапланваних інвестицій.

Згідно з мал. лише Y₁ є рівноважним, оскільки виробляється в умовах, коли заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям: S₁=I, а I’=0. Y₂ більше рівноважного. оскільки вилучення в формі заощаджень більше запланованих інвестицій: S2>I, а I’>0. Y₃ менше рівноважного, оскільки вилучення у формі заощаджень менше запланованих інвестицій: S₃<I, а I’<0.

Рецісійний розрив: сутність, графічна інтерпретація, кількісна визначеність

Рівновага в економіці може забезпечуватись в умовах повної чи неповної зайнятості, на інфляційній осноі або на основі стабільних цін. Це залежить від співвідношенням між сукупними видатками та потенційним ВВП. Ідеальним є такий варіант, коли сукупні видатки дорівнюють потенційному ВВП. Проте, як правило, сукупних видатків або не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, або вони є надмірними щодо потенційного ВВП.

Перший варіант спостерігається в умовах

неповної зайнятості. Якщо за цих умов сукупних видатків не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, то в економіці виникає рецесійний розрив. Потенційному ВВП (Yp) відповідають видатки на рівні Е2. Але фактично економіка витрачає Е1, що менше Е2. Тому фактичний ВВП менший потенційного ВВП: Y<Yp. Це яивще дістало назву рецесійний розрив.

Графічно рецесійний розрив – відстань по вертикалі між лініями Е1 та Е2. Кількісно рецесійний розрив – величина, на яку автономін видатки мали б зрости, щоб забезпечити збільшення фактичного ВВП до потенційного рівня без зростання цін. Підрахувати в кількісному вигляді можна за допомогою формули:

Інфляційний розрив: сутність, графічна інтерпретація, кількісна визначеність

Рівновага в економіці може забезпечуватись в умовах повної чи неповної зайнятості, на інфляційній осноі або на основі стабільних цін. Це залежить від співвідношенням між сукупними видатками та потенційним ВВП. Ідеальним є такий варіант, коли сукупні видатки дорівнюють потенційному ВВП. Проте, як правило, сукупних видатків або не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, або вони є надмірними щодо потенційного ВВП.

2-й варіант має місце в умовах повної зайнятості. Якщо за цих умов сукупні видатки є надмірними порівняно з потенційним ВВП. то в економіці виникає інфляційний розрив.

Згідно з мал. при закупівлі ВВП на потенційному рівні економіка має здійснювати видатки на рівні Е₂. Але насправді її видатки становлять Е₁, що більше за Е₂. Унаслідок цього фактичний ВВП номінально перевищує потенційний ВВП: Yⁿ>Yp. Ця явище дістало назву „інфляційний розрив”. Графічно інфляційний розрив – величина, на яку автономіні видатки мали б скоротитися, щоб забезпечити зменшення фактичного ВВП до потенційного рівня лише за рахунок зниження цін. Для його кількісного визначення можна вивести таку формулу: