33.Суть і функції підприємництва. Види підприємницької діяльності.Розвиток підприємництва в українській економіці.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична діяльність по виробництву товарів і послуг, яка здійснюється у відповідності з діючим законодавством країни і націлена на отримання прибутку. Підприємництво передбачає здійснення нововведень і проходить в умовах ризику.

Підприємництво – невід’ємний елемент ринкової економіки, може існувати тільки на ринкових засадах. А тому умови для становлення підприємництва в нашій країні почали створюватися тільки в період, коли Україна розпочала процес ринкових перетворень (з початку 90-х років).

В економічних дослідженнях традиційно виділяють три основних функції підприємництва: 1) ресурсна – полягає в забезпеченні виробництва фінансовими, матеріальними, трудовими, інформаційними ресурсами; 2) організаційна – зводиться до поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, найбільш ефективного їх використання, здійснення контролю за використанням виробничих ресурсів; 3) творча – передбачає генерування та реалізацію нових ідей, здійснення техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком.

Види підприємництва:

1. Виробниче – діяльність, спрямована на виробництво товарів і послуг, створення матеріальних і духовних благ (промисловість, будівництво, сільське господарство та ін);

2. Комерційне – діяльність по виконанню торгово-обмінних операцій (торгівля);

3. Фінансове – діяльність по виконанню товарно-грошових операцій (банківська, біржова діяльність).

Окремо виділяється посередницьке підприємництво, яке може бути присутнім при здійсненні вищеназваних видів. Посередницьке – це підприємництво, що надає інформаційні, маркетингові, консалтингові, страхові послуги.

Перехід України до ринкової економічної системи обумовив процес розвитку підприємництва. В лютому 1991 року був прийнятий Закон України “Про підприємництво”, який хоч і мав певні недосконалості, проте заклав основи для розвитку підприємницької діяльності в нашій державі. Але з 1 січня 2004 року цей закон втратив чинність і законодавче регулювання підприємницької діяльності здійснюється згідно з Господарським кодексом України.

Підприємницька діяльність здійснюється від імені і під майнову відповідальність певними суб’єктами. Відповідно до законодавства в якості суб’єктів підприємницької діяльності виступають громадяни України, інших держав, не обмежені законом у працездатності, юридичні особи всіх форм власності. Не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органам державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Забороняється займатися підприємництвом також певним особам, зокрема, тим, хто має непогашену судимість за крадіжки, хабарництво, інші корисливі злочини. Слід зазначити, що такі обмеження для ведення підприємницької діяльності не є українською новацією, вони існують у всіх ринкових країнах з метою позбавити осіб, що працюють у владних структурах, причетних до розробки законодавства, державних замовлень тощо можливості створювати певні пільгові умови для якогось з суб’єктів, захистити суспільство від зловживань, корупції, не допустити нечесних і кримінальних осіб займатися господарською діяльністю.

Об’єктом підприємництва виступає виробнича діяльність у широкому розумінні цього слова. Це може бути і діяльність по виготовленню товарів, наданню різноманітних послуг, наприклад, транспортування різних видів вантажів та людей, виконанню певних робіт та ін.

Підприємництво - багатогранна діяльність, основні принципи організації якої закріплюються у відповідних законодавчих актах. В чинних законодавчих актах в якості найважливіших визначені такі принципи: вільний вибір діяльності, залучення на добровільних засадах до підприємницької діяльності як майна, так і грошових коштів фізичних та юридичних осіб; самостійний вибір виробничої програми, а також самостійне визначення цін на свою продукцію і визначення як постачальників, так і споживачів; вільне наймання робочої сили; залучення та використання людських, матеріально-фінансових, природних і інших ресурсів, використання яких не заборонено, або не обмежено державою; вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після оплати встановлених державою у законодавчому порядку податків та відповідних платежів; вільний доступ до зовнішньоекономічної діяльності, а також використання тієї частини валютної виручки, яка здобута в наслідок зовнішньоекономічної діяльності і залишається у конкретного підприємства.

До умов, які забезпечують організацію та функціонування підприємництва належать:

• державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності. Вона здійснюється відповідними органами державної адміністрації за місцем діяльності підприємця або ж за місцем його проживання. При цьому важливим моментом є те, що ця реєстрація за нашими законами здійснюється не на дозволяючій, а на реєструючій основі. Це означає, що відмова в реєстрації підприємництва можлива тільки тоді, коли є порушення порядку його створення. У всіх інших випадках така відмова є незаконною і підприємець може оскаржити це рішення через суд.

• обов’язкове дотримання підприємцями відповідних вимог та соціальних гарантій щодо найманих робітників;

• дотримання підприємцями законодавства про підприємницьку діяльність;

• юридична відповідальність підприємця за його дії та можливість припинення діяльності підприємства.