Штучні вагіни для баранів

Основну частину штучної вагіни для барана складає циліндр - ебонітова трубка завдовжки 20 см і діаметром 5,5 см Всередину циліндра вставляють м'яку гумову трубку діаметром 25-30 см. Кінці її надівають на циліндр. Внутрішня гумова трубка (камера) не має бути слабо або сильно натягнута або перекручена. При правильному натягненні гумової трубки просвіт усередині штучної вагіни має бути на всьому протязі одного діаметру. При садінні барана на штучну вагіну з сильно або слабо натягнутою внутрішньою трубкою знижується інтенсивність рефлексу еякуляції. Нові і вживані раніше штучні вагіни очищають. Внутрішню гумову поверхню трубки вагіни миють за допомогою йоршика в 2-3% -ному содовому розчині, щоб повністю видалити вазелін і інші сторонні домішки. Після цього штучні вагіни промивають теплою водою, просушують і зберігають до узяття сперму в закритій шафі. Перед узяттям сперми в штучну вагіну (через отвір на циліндрі) за допомогою воронки наливають 150-180 мл води. Вода повинна мати температуру 50-55°. Стикаючись із стінками циліндра і внутрішньої сторони гумової трубки, вода остигає до потрібної у момент садіння барана температури (40-42°). Після наповнення штучної вагіни краник закривають.

Щоб добитися найбільшої стерильності, після промивання штучних вагін у воді на обидва кінці їх надівають полотняні мішечки і кип'ятять в дистильованій воді впродовж 30 хв. Потім дають воді стекти і наповнюють штучні вагіни (напередодні узяття сперми від баранів) потрібною кількістю води, а потім поміщають їх в шафу-термостат, відрегульований на температуру 42°, де і зберігають штучні вагіни, не знімаючи з них захисних мішечків. Внутрішню гумову трубку штучної вагіни ретельно протирають (знезаражують) з обох кінців ватним тампоном, просоченим 96°-ним спиртом. Потім в один кінець штучної вагіни вставляють скляний спермоприймач на половину його довжини. Перед приєднанням до вагіни(чи краще заздалегідь) спермоприймач миють і знезаражують. Щоб оберегти сперму від холодового удару, краще використовувати двухстінні спермоприймачі. Проте вони не мають градуювання, що утрудняє визначення об'єму отриманої сперми. Крім того, їхня обробка складніша.

Після цього внутрішню поверхню гумової трубки штучної вагіни змащують по усій довжині жовтим або білим очищеним вазеліном за допомогою скляної оплавленої палички, заздалегідь профламбованої на вогні чи продезинфікованої спиртовим тампоном. Тиск в штучній вагіні, так само як і температура, є подразником. Від нього залежить прояв рефлексу еякуляції, виділення певного об'єму сперми і кількості сперміїв. Тиск в штучній вагіні створюють нагнітанням повітря, для чого використовують гумовий балон, наконечник якого вставляють в сполучну гумову трубку, надіту на ебонітовий краник, або компресором. У штучну вагіну нагнітають стільки повітря, щоб внутрішня гумова трубка упродовж усієї своєї довжини зімкнулася.

Після наповнення штучної вагіни повітрям краник закривають, балон знімають і в неї вставляють на 1-2 хвилини продезинфікований термометр. Якщо температура дорівнює 40-42°, то штучна вагіна вважається підготовленою до роботи. На станціях і пунктах штучного запліднення для отримання сперми у більшості випадків користуються одностінними (градуйованими) спермоприймачем, як найбільш зручними. При цьому температура в манежі повинна підтримуватися близько 20° з допустимими коливаннями від 18 до 25.