Роль товариства "просвіта ''у розвитку української культури галичини.

Товариство «Просвіта» виникло в 1868році вГаличиніяк противага антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторській, підтримуваній цісарською владою, — з одного боку, імосквофільській, — з другого. Галицькі москвофіли, що займали тоді панівне становище у Львові, дуже ворожо сприйняли ідею створення Товариства. Програма майбутньої праці «Просвіти» була коротко сформульована у виступі студента Андрія Січинського:

«Кожний народ, що хоче добитися самостійності, мусить передусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспільності, народні маси піднеслися до тої степени просвіти, щоб ця народна маса почула себе членом народного організму, відчула своє міщанське й національне достоїнство й узнала потребу існування нації як окремої народної індивідуальності, бо ніхто інший, а маса народу є підставою усього».

Діяльність громадського культурно-освітнього товариства „Просвіта” в Галичині, заснованого кращими представниками української інтелігенції 1868 р., була одним із помітних явищ вітчизняної історії другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. Ця громадська організація відіграла активну роль у формуванні національної самосвідомості українців. Товариство пропагувало рідну мову через популярну літературу, часописи, що знайшли своє місце не лише в сотнях читалень, а й у тисячах помешкань галичан, їх сусідів, а також серед українців, які виїжджали в пошуках кращої долі чи на заробітки за кордон. „Просвіта” сприяла поширенню основ економічних знань серед населення, а також кращих здобутків української та світової культури. Галичина стала центром українського друкованого слова. Тут видавали свої твори й письменники Наддніпрянської України: П. Куліш, Марко Вовчок, В. Антонович, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Леся Україна та ін. Таке співробітництво приносило обопільну користь: східні українці в такий спосіб долали царські заборони щодо українського друку, а західні одержували талановиту літературу для пропаганди єдності українського народу.