Історія української культури

Практична робота 4

Суспільна думка та інтелігенція України хіх ст.

Становлення вищих ті спеціальних навчальних закладів.

У межах українських губерній, які входили до Харківського учбового округу, діяла система шкіл за статутом 1804 р. («Статут університетів» і «Статут навчальних закладів, підпорядкованих університетам»), що регламентували структуру і принципи побудови народної освіти в країні та безпосередньо позначалися на українському шкільництві. Реформа передбачала такі типи навчальних закладів у кожному навчальному окрузі: парафіяльні училища (однорічні), повітові училища (дворічні), гімназії (чотирирічні) і університет.

Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. уряди Росії й Австрії поширили на підвладних українських землях загальноімперську систему освіти та управління нею.

Вища освіта здобувалася у ліцеях, вищих гімназіях та університетах. У 1805 р. у Харкові відкрився перший в Україні університет (відкритий з ініціативи громадського діяча В. Каразіна, складався зі словесного (історико-філологічного), юридичного, математичного, медичного факультетів), який відіграв значну роль у розвитку культури, науки, освіти і школи. Він здійснював керівництво навчальними закладами Харківського учбового округу. У 1834 році відкрито Київський університет, який мав філософський та юридичний факультети. У той же час у 1817р. було закрито Києво-Могилянську академію, напрям освіти якої не вписувався в імперські рамки. Окрім університетів діяли Волинська гімназія (1805p., з 1813р. - Волинський ліцей), Рішельєвський ліцей в Одесі (1817p., викладання велось французькою мовою), Ніжинська гімназія вищих наук (1820p., згодом перетворена на ліцей, де навчалися М. Гоголь, Є. Гребінка).

На західноукраїнських землях вищу освіту здобували у Львівському університеті (заснований у 1661 р. і складався з філософського, теологічного, юридичного й медичного факультетів), Реальній (торговельній) (1817) і Технічній (1844) академії у Львові, Чернівецькому ліцеї (заснований 1826 p., складався з богословського і філософського факультетів і готував кадри для духовенства). Завдяки зусиллям української інтелігенції на початку XX ст. в Чернівецькому та Львівському університетах відкрилися декілька українських кафедр.

З'явилися вищі спеціальні навчальні заклади для підготовки фахівців із різних галузей промисловості й духовної сфери. Ніжинський юридичний ліцей у 1875 р. був перетворений на Історико-філологічний інститут ім. кн. Безбородька і тривалий час готував учителів класичних мов, російської мови й словесності та історії для середніх шкіл. У Харкові в 1885 р. відкрито перший в Україні Південноросійський технологічний інститут.

У Києві політехнічний інститут з'явився в 1898 р. У Катеринославі в 1899 р. почало діяти вище гірниче училище. Харківське ветеринарне училище у 1873 р. було реформоване у ветеринарний інститут. На західноукраїнських землях вищу освіту продовжував давати Львівський університет із чотирма факультетами - філософським, юридичним, богословським і медичним.

В 1875 р. засновано Чернівецький університет з юридичним, філософським і богословським факультетами. У 1877 р. Львівську технічну академію перетворено на політехнічний інститут. У 1897 р. у Львові засновано Академію ветеринарної медицини. Поступово демократизувався склад студентів вузів. Кількість вихідців із дворянства зменшувалась, а кількість представників інтелігенції збільшувалася.

У другій половині ХІХ ст. в системі освіти на українських землях стались позитивні зрушення, зумовлені потребою часу в освічених спеціалістах. Було зроблено крок у розвиткові загальної початкової освіти. Проте імперські уряди Російської імперії та Австро-Угорської монархії не були зацікавлені в розвої української культури, побоюючись зростання національної свідомості мас.

На всій території України не було жодного вищого навчального закладу з українською мовою викладання.