- •1.Історія розвитку макроекономіки.
- •2. Предмет і функції м. Методи м. Досліджень.
- •3.Економічна система як об’єкт м. Субєкти мікроаналізу.
- •4. М. Та економічна політика.
- •5.Снр та методологічні принципи її побудови.
- •6.Основні макроекономічні показники снр
- •7.Методи обчислення ввп.
- •8.Номінальний, реальний ввп. Інфлювання, дефілювання ввп.
- •9. Циклічність як форма ек розвитку. Причини циклічних коливань. Нециклічні коливання в розвитку економіки.
- •10. Сутність та структура ек. Циклу. Класифікація макропоказників відносно їхніх циклічних властивостей.
- •11. Види економічних циклів. Середні цикли у розвитку економіки.
- •12. Антицклічні заходи держави
- •13.Зайнятість і безробіття. Рівень та види зайнятості. Рівень безробіття.
- •14 Види безробіття. Природний рівень безробіття
- •15 Соціально-економічні наслідки безробіття. Закон Оукена.
- •16. Безробіття в сучасній економіці України. Державне регулювання зайнятості.
- •17.Інфляція: типи та форми прояву. Індекси цін. Темпи інфляції в залежності від темпу зростання цін.
- •18.Причини інфляції в ринковій економіці.
- •19.Інфляція попиту. Інфляція витрат.
- •20.Соціально- економічні наслідки інфляції.
- •21.Антиінфляційні заходи держави.
- •22.Економічний кругообіг в умовах чистого ринку закритої економіки, змішаної закритої економіки та змішаної відкритої економіки.
- •24.Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції.
- •25.Сукупний попит – сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги.
- •26.Споживання та заощадження як функція післяподаткового доходу тину. Середня та гранична схильність до заощадження та споживання .
- •27.Функція споживання. Графік функції споживання. Недоходні фактори споживання.
- •2 8.Функція заощадження. Графік функції заощадження. Недоходні фактори заощадження.
- •29. Інвестиції та їх роль в економіці. Мультиплікатор інвестицій.
- •30.Відсоткова ставка як чинник інвестиційного попиту
- •31.Визначення рівноважного ввп за методом «Видатки-випуск»
- •32.Визначення рівноважного ввп за методом «Вилучення-ін`єкції».
- •35. Роль держави у змішаній економіці.
- •36. Класична теорія як теоретична база державного невтручання в економіку.
- •37. Кейнсіанська теорія як теоретична база державного невтручання в економіку.
- •38. Монетаристські погляди на роль держави у сучасній ринковій економіці.
- •39. Функції держави у сучасній ринковій економіці з погляду представників теорії пропозиції.
- •46. Грошово-кредитне регулювання ек-ки
- •40. Дискреційна фіскальна політика
- •41. Автоматична фіскальна
- •42. Фіскальна політика і державний бюджет.
- •43. Попит на грошовому ринку.
- •44. Пропозиція на грошовому ринку.
- •45.Механізм функціонування грошового ринку.
- •47. Банківська система та грошовий мультиплікатор
- •48 Механізм зовнішньо-економічної політики
- •49. Платіжний баланс
- •50 Сутність та фактори економічного зростання
11. Види економічних циклів. Середні цикли у розвитку економіки.
Під економічним (діловим) циклом розуміють періодичні коливання реального ВВП навколо його природного значення.
Економічний цикл – це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років.За тривалістю економічні цикли поділяють на:
1.короткі або малі – коливання тривалістю в 3-4 роки. Вони пов'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою цих циклів є «життєвий цикл» товару. Економічною умовою циклів є внутрішньогалузева конкуренція, а методи регулювання – маркетинг та стратегічне планування, які зосереджені безпосередньо на підприємстві.
2.середні – коливання ділової активності в період 7-11 р. Матеріальною основою періодичності даних циклів є необхідність оновлення основного капіталу. Економічна умова – міжгалузева конкуренція, методи регулювання – централізовані державні методи.
3.великі або довгі хвилі – періодичність 40-60 років. Матеріальною основою великого циклу є зміна базових технологій і поколінь машин (стрибок у лінії технічного прогресу). Важливою ознакою даних циклів є інтернаціоналізація (розповсюдження в світовій економіці. Методи регулювання – розвиток міжнародного співробітництва і кооперації праці. Економічні цикли середньої тривалості мають чотири послідовні фази: кризу, депресію, пожвавлення, піднесення. Визначальними моментами серед цих фаз є криза і піднесення. Перехід від однієї фази циклу до іншої здійснюється автоматично - на основі ринкових саморегуляторів.
Середні цикли за своїм змістом відображають циклічність розвитку не лише виробництва, а й обміну, розподілу і споживання. Це зумовлює багатогранність циклічних коливань, показниками яких є: загальні масштаби виробництва, динаміка національного доходу і валового національного продукту, завантаженість виробничих потужностей, зайнятість, реальні доходи населення. Важливим показником циклічності є рух норми прибутку, а також показники, що характеризують економічну ефективність відтворення.
12. Антицклічні заходи держави
Антициклічне регулювання полягає в системі способів і методів впливу на господарську діяльність, направлених на пом'якшення циклічних коливань. При цьому зусилля держави мають протилежний напрям для економічної ситуації, яка складається на кожній фазі економічного циклу.
Розрізняють 2 варіанта політики стабілізації: 1.експансія і стримання.
Основні заходи політики експансії: 1.зниження облікової ставки. 2.купівля цінних паперів на відкритому ринку. 3.зниження норми обов'язкових банківських резервів. 4.додаткові витрати державного бюджету. 5.зменшення податкових ставок. 6.зростання заробітної плати. 7.прискорення виконання інвестиційних програм.
Існують 2 підходи до анти циклічного регулювання. Прибічники кейнсіанства орієнтуються на сукупний попит. Більшу увагу вони приділяють регулюючій ролі держави з її фінансово-бюджетними інструментами, які використовуються або для скорочення чи збільшення витрат, або для маніпулювання податковими ставками, стиснення чи розширення системи податкових пільг. При цьому грошово-кредитна політика виконує допоміжну роль. Прибічники класичного або консервативного напряму концентрують свою увагу на пропозиції, тобто забезпечують використання ресурсів і створюють умови для ефективного виробництва, відмовляючи у підтримці низькоефективним виробництвам і секторам економіки та допомагаючи свободі дії ринкових сил.
Сучасні країни з ринковою економікою схильні до поєднання кейнсіанського і класичного підходу до антициклічного регулювання.
