- •1.Історія розвитку макроекономіки.
- •2. Предмет і функції м. Методи м. Досліджень.
- •3.Економічна система як об’єкт м. Субєкти мікроаналізу.
- •4. М. Та економічна політика.
- •5.Снр та методологічні принципи її побудови.
- •6.Основні макроекономічні показники снр
- •7.Методи обчислення ввп.
- •8.Номінальний, реальний ввп. Інфлювання, дефілювання ввп.
- •9. Циклічність як форма ек розвитку. Причини циклічних коливань. Нециклічні коливання в розвитку економіки.
- •10. Сутність та структура ек. Циклу. Класифікація макропоказників відносно їхніх циклічних властивостей.
- •11. Види економічних циклів. Середні цикли у розвитку економіки.
- •12. Антицклічні заходи держави
- •13.Зайнятість і безробіття. Рівень та види зайнятості. Рівень безробіття.
- •14 Види безробіття. Природний рівень безробіття
- •15 Соціально-економічні наслідки безробіття. Закон Оукена.
- •16. Безробіття в сучасній економіці України. Державне регулювання зайнятості.
- •17.Інфляція: типи та форми прояву. Індекси цін. Темпи інфляції в залежності від темпу зростання цін.
- •18.Причини інфляції в ринковій економіці.
- •19.Інфляція попиту. Інфляція витрат.
- •20.Соціально- економічні наслідки інфляції.
- •21.Антиінфляційні заходи держави.
- •22.Економічний кругообіг в умовах чистого ринку закритої економіки, змішаної закритої економіки та змішаної відкритої економіки.
- •24.Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції.
- •25.Сукупний попит – сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги.
- •26.Споживання та заощадження як функція післяподаткового доходу тину. Середня та гранична схильність до заощадження та споживання .
- •27.Функція споживання. Графік функції споживання. Недоходні фактори споживання.
- •2 8.Функція заощадження. Графік функції заощадження. Недоходні фактори заощадження.
- •29. Інвестиції та їх роль в економіці. Мультиплікатор інвестицій.
- •30.Відсоткова ставка як чинник інвестиційного попиту
- •31.Визначення рівноважного ввп за методом «Видатки-випуск»
- •32.Визначення рівноважного ввп за методом «Вилучення-ін`єкції».
- •35. Роль держави у змішаній економіці.
- •36. Класична теорія як теоретична база державного невтручання в економіку.
- •37. Кейнсіанська теорія як теоретична база державного невтручання в економіку.
- •38. Монетаристські погляди на роль держави у сучасній ринковій економіці.
- •39. Функції держави у сучасній ринковій економіці з погляду представників теорії пропозиції.
- •46. Грошово-кредитне регулювання ек-ки
- •40. Дискреційна фіскальна політика
- •41. Автоматична фіскальна
- •42. Фіскальна політика і державний бюджет.
- •43. Попит на грошовому ринку.
- •44. Пропозиція на грошовому ринку.
- •45.Механізм функціонування грошового ринку.
- •47. Банківська система та грошовий мультиплікатор
- •48 Механізм зовнішньо-економічної політики
- •49. Платіжний баланс
- •50 Сутність та фактори економічного зростання
47. Банківська система та грошовий мультиплікатор
Фінансові послуги на грошово-кредитному ринку забезпечуються фінансовими посередниками. Фінансові посередники — це такі інституції, як банки, страхові компанії, ощадні та кредитні асоціації, які приймають кошти (депозити) від однієї групи і позичають їх (кредити) іншій групі. Серед фінансових посередників найбільшу групу становлять комерційні банки, які тримають більшість депозитів країни. Ощадні та кредитні асоціації складають другу групу. Третьою важливою групою є страхові компанії пенсійні та інвестиційні фонди.
Провідну роль на грошово-кредитному ринку відіграють комерційні банки. Останні виконують дві основні функції: прийом внесків і надання кредитів, що дає змогу їм створювати гроші '
Здатність комерційних банків надавати кредити залежить від величини депозитних грошей та пропозицій їх розподілу. Їх величина форм-ся за рах-к власного капіталу та залучених грошей і розпод-ся на банк-кі резерви і кредитні гроші.
Банківські резерви складаються із 2-х компонентів:
1) обов'язкових резервів, які регламентує Нацбанк; 2) додаткових резервів, які створюють банки самостійно:
БР=ДГхРн
де БР — банківські резерви;
ДГ — депозитні гроші;
Рн — норма банківських резервів.
Гроші, які залучають комерційні банки на свої депозити, перевищують банківські резерви. Перевищення депозитних грошей над банківськими резервами дозволяє банкам створювати кредитні гроші (КГ): КГ = ДГ - БР
Надання кредитів — це головна, але не єдина форма активних операцій. Використання банківських депозитів вигідне, оскільки вкладникам можна виплачувати на вимогу певну частку залучених грошей і водночас за рахунок іншої їх частки отримувати додатковий доход.
Тепер розглянемо механізм створення грошей. Процес перетворення резервів у банківські гроші спирається на дві умови:
1) Національний банк визначає норму обов'язкових резервів, а значить впливає на банківські резерви;
2) використовуючи кредитні гроші, банківська система перетворює їх у нові депозити і таким чином збільшує банківські гроші. Цей процес називається «багаторазове розширення (експансія) банківських депозитів».
Здатність банківської системи на базі залучення грошей на свої депозити створювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним мультиплікатором (Мд). Депозитний мультиплікатор — це, з одного боку, відношення між приростом грошової пропозиції і початковим приростом депозитних грошей. З іншого боку, депозитний мультиплікатор — це величина обернено пропорційна резервній нормі.
Депозитні гроші дорівнюють:
де ГБ – грошова база; Кг - коефіцієнт готівки.
Остаточна
формула грошової пропозиції приймає
вигляд:
У
цій формулі вираз
—це
грошовий
мультиплікатор,
який враховує два канали вилучень: у
формі готівки та банківських резервів:
Грошовий мультиплікатор показує на скільки грошових одиниць змінюється грошова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю. коли вилучення грошей у формі готівки відсутні, тобто КГ = 0, то грошовий мультиплікатор дорівнює депозитному.
Грошовий мультиплікатор залежить від політики Національного банку тією мірою, в якій Національний банк контролює резервну норму, а також від рішень власників грошових коштів, які впливають на коефіцієнт готівки. Національний банк може лише прогнозувати поведінку вкладників стосовно коефіцієнта готівки.ъ
