2. Предмет і функції м. Методи м. Досліджень.

Макроекономіка вивчає економічні явища з позиції економіки в цілому. Вона характеризує діяльність економічних суб’єктів в сукупності, не вдаючись до характеристики кожного окремого економічного суб’єкта.

Макроекономіка - це галузь економічної науки, що вивчає поведінку економіки як єдиного цілого.

Предметом макроекономіки є механізм функціонування економічної системи в цілому та взаємодія між національними економіками. з метою забезпечення стійкого економічного зростання, повної зайнятості і мінімізації рівня інфляції. Іншими словами можна сказати, що предметом макроекономіки є ефективність функціонування національної економіки.

Наряду з загальнонауковими, макроекономіка використовує і специфічні методи дослідження:

 метод агрегування – використання сумарних понять та сумарних розрахункових величин (сукупний попит, сукупна пропозиція, національний продукт, національний дохід, рівень цін, рівень безробіття);

 кількісні методи;

 статистичні методи;

 метод макроекономічного моделювання;

 метод прогнозування.

3.Економічна система як об’єкт м. Субєкти мікроаналізу.

Ек.система – певним чином впорядкована система економ. Зв’язків між виробниками і споживачами сусп..благ.

Cубєкти мікроаналізу

1) сектор дом.господарств (усі приватні господарства країни, діяльність яких діяльність яких направлена на задоволення власних потреб) пропонують фактори виробництва, спожив.част.отриманого доходу, заощаджують. Голов.мета – досягти макс.спож.за мін.витрат

2) сектор підприємств – сук.фірм, зареєстрованих у межах країни. Предявляє попит на фактори виробництва, пропонує рез.своєї діяльності, інвестує. Мета – макс.прбутку.

3)держ сектор – усі держ інститути та установи. Виробляє та закуповує блага, збирає податки, виплачує трансферти та форм. Пропоз.грошей. Головна мета – створити умови для опт.функц.нац.екон.

4) сектор-закордон

функції: теоретико-пізнавальна (пояснює зак.розвитку нац..ек.), практична(рек.для провед.політики), методологічна(сформовані метол. Вик. Інші науки), світоглядна, прогностична.

4. М. Та економічна політика.

Економічна політика - це набір правил та регулювань, які здійснюються економічними засобами для досягнення економічних цілей. Вона спрямована на матеріальну сферу, оскільки стосується виробництва та розподілу товарів та послуг, а також ефективного використання землі, праці, капіталу та підприємницьких здібностей у цих процесах. Економічна політика може бути або приватна, або публічна; або фіскальна, або регулятивна; або макроекономічна, або мікроекономічна.

В макроекономіці виділяються такі основні засоби державного управління ринковою економікою:

бюджет;

податки;

процентна ставка за централізованими кредитами;

валютний курс;

митні збори.

Вони здійснюються за допомогою монетарної і фіскальної, регулятивної та інших політик.

Фіскальна політика - це набір правил та регулювань, що встановлюють зміни у податкових надходженнях та державних витратах, які разом впливають на сукупний баланс державного бюджету. Прикладами фіскальної політики є збільшення ставок подоходного податку, купівля урядом зброї, підвищення розміру пенсій і таке інше.

Регулятивна політика - це набір правил та регулювань, що встановлюють норми поведінки, тобто те, що можна і не можна робити. Прикладами регулятивної політики є ціновий контроль, закони про захист навколишнього середовища, введення імпортних квот, закони про мінімальну зарплату і т.д.

Монетарна політика полягає у контролі за величиною грошової маси у обігу та процентними ставками. Загальним знаряддям для здійснення монетарної політики є резервні вимоги, коефіцієнти ліквідності, дисконтні ставки та операції на відкритому ринку.

Політика управління державним боргом полягає у формуванні державного боргу, використовуючи цінні папери з різними термінами погашення для впливу на економічну діяльність. Змінюючи терміни погашення для нових емісій цінних паперів, уряд впливає на часову структуру процентних ставок. Це призводить до впливу на поточну вартість виробництва та на очікування вартості капіталу у майбутньому. Таким чином уряд непрямо впливає на економічну діяльність.

Тож, можна зробити висновок, що процес регулювання макроекономічних процесів є досить складним процесом і потребує значних всебічних дій в усіх сферах економіки.