Борис Олійник (нар. 1935 р.)

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовт­ня 1935 року в селі Зачепилівка на Полтав­щині. Батько поета — Ілля Іванович — пра­цював шахтарем, інструкторок райкому f& редактором районної газети. Добровольцем пішов на фронт у 1941 і загинув у 1943 році. Перший вірш п'ятикласника Бори­са Олійника був надрукований у районній газеті 1948 року, де він і почав працюва­ти з восьмого класу. 1953 року вступив на факультет журналістики Київського універ­ситету. Першою книгою майбутнього поета стала документальна повість «За Сіверським Дінцем» (1959). Першу поетичну книжку

Б. Олійника «Б'ють у крицю ковалі», яка вийшла 1962 року, помітили й підтримали А. Малишко та П. Тичина.

Після закінчення університету він пра­цює в редакціях республіканських газет і журналів («Молодь України», «Дніпро», «Вітчизна»), у видавництвах «Радянський письменник та «Дніпро», згодом — у керів­ному апараті Спілки письменників України.

1964 року друга збірка Б. Олійника «Двадцятий вал» була удостоєна республі­канської комсомольської премії ім. М. Ост­ровського. Пізніше виходили збірки «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Відлуння» (1970), «Рух» (1973) та інші.

1975 року за книгу вибраних поезій «Стою на земле», яка вийшла в Моск­ві в перекладі російською мовою, Б. Олій­ник удостоєний звання лауреата Державної премії СРСР; 1983 року йому присуджена Державна премія України ім. Т. Г. Шевчен­ка. Справжнім художнім досягненням поета стала цикл-поема «Сиве серце моє».

Нині Б. Олійник — депутат Верховної Ради України, член ЦК Компартії Украї­ни. Останні твори Б. Олійника — збірка «Шлях» (1995) та поема «Трубить Трубіж» (1997), у яких автор висловив своє незадо­волення сучасним станом речей у державі та суспільстві.

Творчість Б. Олійника позначена висо­кою ідейністю та обстоюванням моральних ідеалів. Для його поезії характерні відсут­ність стилістичної ускладненості й вірність українським народнопісенним традиціям.

«Світобачення Б. Олійника глибоко оптимістичне. Поетові чужий виключний інтерес до негативних суспільних явищ. Синтез, про який йдеться і який особливо увиразнюється останнім часом,— результат здобутого життєвого і творчого досвіду. Тільки тому, що поет знає, во ім'я чого варто жити, тільки тому, що істинність цього знання підтверджена багатьма благородними діями, талановито оспіваними поетом, тільки тому, що на тверде його переконання, історичний час продовжується правдою, добром, мужністю, а все нікчемне неминуче відходить у безвість,— Б. Олійник підносить свій поетичний глос, коли помічає ознаки духовного зубожіння.

В його ліриці останніх років і простежуються ці дві площини: в одній з них розкривається сутність аморальності, поквапливого ствердження людини в колі природи і суспільства. В другій — все, що цьому протистоїть і є запорукою на майбутнє»

(Моренець В. Борис Олійник: нарис творчості.— К.: Дніпро, 1987— С 83.)

75

ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ