Іван Карпенко-Карий (1845-1907)

Іван Карпович Тобілевич (театральний і літ. псевдонім — Карпенко-Карий) наро­дився 17 вересня 1845 р. у слободі Арсенівці на Херсонщині в багатодітній сім'ї упра­вителя поміщицького маєтку. Його батько, Kapno Адамович Тобілевич, мав дворянські корені, мати, Євдокія Зіновіївна Садовська, була простого роду, походила з містечка Саксагань. Вплив матері на виховання дітей був визначальним. Не випадково, ставши відомими діячами української театральної сцени, вони обрали псевдоніми за дівочим прізвищем матері та місцем її народження: Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті. Іван Тобілевич узяв псевдонім від імені батька та прізвища героя п'єси Т. Шевченка «Назар Сто до ля» Гната Карого.

Дитинство майбутнього драматурга пройшло в Арсенівці та в селі Кам'яно-Костуватому. В одинадцятирічному віці він вступив до Бобринецького повітового учили­ща, яке закінчив у 1859 р. Від того часу майже двадцять років служив писарем, канцеляристом, судовим та поліцейським чиновником. Жив переважно у Бобринці, Єлисаветграді та Херсоні. У 70-х рр. брав участь у діяльності народницького та украї­нофільського гуртків. У 1883 р. за «неблаго­на­дійність» був звільнений з посади, а після завершення слідства у 1884 р. відправлений на заслання до Новочеркаська, де пробув

близько трьох років. Після того драматург переїхав на власний хутір Надеждівка, де провів певний час до зняття з нього гласно­го нагляду поліції.

Іван Тобілевич був одружений двічі. У 1869 р. його дружиною стала Н. Тарковська, яка померла в 1881 р. Під час пе­ребування на засланні в Новочеркаську він одружився з С. Дітковською.

Театром Тобілевич захопився ще під час навчання в повітовому училищі. Знайомство з М. Кропивницьким посилило його інтерес до театрального життя. На початок 60-х рр. припали його перші акторські виступи в ама­торських виставах. Далі був тривалий пе­ріод різнобічної театральної діяльності. Піс­ля звільнення з посади чиновника, доки ве­лося слідство по його справі, Іван Тобілевич під псевдонімом Карпенко-Карий гастролю­вав у складі театральної трупи М. Старицького. Із 1888 р. Карпенко-Карий увійшов до трупи М. Садовського, а в 1890 р. висту­пив співзасновником «Товариства російсь­ко-малоросійських артистів під керівниц­твом П. К. Саксаганського» — найкращого українського театрального колективу того часу. У 1900 р. на основі цього товариства постала «Малоросійська трупа М. Л. Кро­пивницького під керівництвом П. К. Сак­саганського і Μ. Κ. Садовського за участю М. К. Заньковецької», а через деякий час — «Товариство малоросійських артистів під керівництвом П. К. Саксаганського за учас­тю Івана Карпенка-Карого» (1905-1907).

Початок літературної діяльності Івана Тобілевича припав на середину 70-х рр. Тоді він виступив як прозаїк, критик і пуб­ліцист. Як драматург Карпенко-Карий за­явив про себе у 80-х рр. На засланні в Но­вочеркаську ним були створені п'єси «Бондарівна», «Чортова скала», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Мартин Боруля». На межі XIX і XX століть з'явилися най­більш відомі твори Карпенка-Карого «Сто тисяч» (1890) і «Хазяїн» (1900).У них ав­тор виступив проникливим і водночас до­тепним спостерігачем складних процесів, що зумовлювали суттєві зміни в житті ук­раїнського суспільства. Перш за все дра­матург звернув увагу на викривлення се­лянської психології, спричинені маніакаль­ною жагою збагачення.

29