Де Сс і См – вартість сировини, матеріалів, палива, енергії й інших предметів праці й амортизаційних відрахувань, грн.; Зо – витрати на оплату праці і реалізацію продукції, грн.

При визначенні ефективності функціонування господарства підприємства використовують систему вартісних показників: валову і товарну продукцію, чисельність працівників, продуктивність праці, вартість основних виробничих фондів, матеріальні витрати і капітальні вкладення.

25. ??????

26. Показники аналізу розміщення продуктивних сил та регіонального розвитку. Для аналізу цих процесів використовують систему показників, які поділяють на такі групи: натуральні, вартісні, кількісні, якісні та техніко-економічні.

Натуральні показники обчислюють у фізичних одиницях виміру (площі, об'єму, потужності тощо). Натуральні показники є вихідними при визначенні програмного завдання, внутрішньогалузевих і міжгалузевих зв'язків та пропорцій. За допомогою їх узгоджують обсяг виробництва з потребами в продукції, наявними і необхідними потужностями тощо.

За натуральними показниками складають матеріальні баланси. Для узагальнення програмних завдань застосовують умовно натуральні показники, коли ряд видів продукції або робіт приводять на підставі властивості продукції до умовного вираження.

Вартісні показники характеризують процес суспільного виробництва (з використанням поточних і незмінних цін). Зокрема, це показники обсягу реалізованої, валової, товарної продукції, чистої продукції, розмір валового національного продукту (ВНП), національного доходу.

Вартісні показники дають можливість узагальнювати дані щодо виробництва, розвитку господарських зв'язків і пропорцій, узгоджувати обсяг виробництва з фінансовим планом, визначати доходи та витрати населення, розвиток роздрібного товарообороту, регулювати грошовий обіг у країні. Вартісні показники вимірюють у грошовій формі за допомогою цін та тарифів.

Кількісні показники характеризують абсолютні розміри, пов'язані з виміром величини сукупності об'єктів (елементів). Це обсяг виробництва, капітальних робіт, перевезень, виконання різних робіт тощо.

Якісні показники визначають рівень розвитку процесу, якісні особливості явищ, закономірності їхнього розвитку (ступінь використання суспільної праці, виробничих ресурсів, зростання продуктивності праці, рентабельність підприємств тощо).

Якісні та кількісні показники обґрунтовують за допомогою техніко-економічних показників. Вони відбивають рівень використання природних ресурсів і праці, а також дають змогу науково обґрунтувати розміщення галузей і виробництв. Це праце-, матеріало-, енерго- і водомісткість виробництва, транспортабельність сировини і продукції тощо.

Працемісткість окремих видів продукції визначають як частку заробітної плати в собівартості готової продукції або частку трудових витрат (людино-годин) на одиницю готової продукції. Цей показник є характерним для працемістких галузей, орієнтованих на розміщення в Районах зосередження робочої сили.

Матеріаломісткість виробництва — кількість матеріалів (сировини, електроенергії, палива), яка витрачається на виготовлення одиниці продукції. Матеріаломісткість виробництва включає кількість матеріалів у виробах, а також відходи, що виникають у виробничому процесі. Зниження матеріаломісткості виробництва є важливим резервом підвищення його ефективності. Наприклад, витрати сировини на одиницю продукції в Цукровій промисловості становлять 5—8 т, при виплавлянні міді з концентратів — 7,5 т і т. ін. Як правило, матеріаломісткі виробництва територіально зосереджені в районах сировинної бази.

Енергомісткість галузей (виробництв) визначається часткою паливних витрат у собівартості готової продукції або часткою витрат палива й енергії на її виробництво. При цьому енергомісткість може розглядатися як електро-, тепло-, паливомісткість залежно від переважання того чи іншого енергоносія у виробничо-технологічному процесі. Високоенергомісткі галузі орієнтуються на масові та ефективні паливно-енергетичні ресурси.

Водомісткість суттєво впливає на локалізацію розміщення підприємств тієї чи іншої галузі. До галузей з орієнтацією на великі джерела водопостачання належать металургійна, хімічна, легка промисловість. Так, у чорній металургії витрати води на 1 т чавуну становлять майже 2 тис. м3.

Ці та інші показники широко використовуються на проектній стадії обґрунтування розміщення підприємств, регіонального розвитку виробництва та прийняття управлінських рішень.

До головних особливостей аналізу розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку з використанням системи показників можна віднести такі:

аналіз системи показників, а не якогось окремого показника чи індексу;

використання у процесі дослідження тих або інших регіональних особливостей прийому порівняння (динаміки показників цього регіону або в порівнянні з іншими регіонами);

дослідження під час аналізу взаємозв'язків і взаємозалежностей між окремими показниками та регіональними явищами;

визначення ступеня впливу окремих чинників на той чи інший загальний показник.

У результаті регіонального аналізу виявляють внутрішні резерви, прогресивні методи роботи.

27 Методи, застосовувані до обґрунтування розміщення виробництва, створені на межі економічних, географічних і математичних наук. Вони обіймають: аналіз статистичних матеріалів, картографічний метод, методи техніко-еко-номічних розрахунків ефективності, методи районного планування, балансовий метод, метод економіко-математично-го моделювання тощо.

Існують наступні методи обгрунтування розміщення виробництва: аналіз статистичних матеріалів, картографічний метод, методи техніко-економічних розрахунків ефективності, методи районного планування, балансовий метод, метод економіко-математичного моделювання та ін. при розрахунку економічної ефективності сполучаються кілька методів. Ефективність виробництва є загальна та порівняльна. Виділяють наступні показники ефективності: питомі капіталовкладення, працемісткість, фондомісткість, матеріаломісткість, рентабельність, терміни окупності витрат, собівартість продукції, продуктивність праці, виробничі витрати.

28 Районне планування — це комплексний метод, що застосовується при проектуванні розміщення виробництва на рівні регіону, а не окремого підприємства. Він у свою чергу використовує методи математичного моделювання, картографічний тощо, являючи собою метод аналізу території.

29 Економіко-географічне картографування дає можливість не лише наочно подати локалізацію окремих об'єктів, але й розрахувати ефективність розміщення. Картографічний аналіз території виявляє нові можливості, закономірності. Для обґрунтування розміщення виробництва застосовуються спеціальні карти (щільності населення, топографічні, ґрунтів, транспорту, геологічні, кліматичні тощо). На їхній основі складаються ще більш спеціалізовані карти, як-от карта зон економічного тяжіння міст, карти ТПК тощо.

30.Центральною проблемою макроекономічного регулювання і прогнозування економіки є наукове обґрунтування темпів економічного зростання та пропорцій відтворення. Найбільш дійовим інструментом аналізу, формування та підтримки економічних пропорцій та обґрунтування певних обсягів і темпів економічного розвитку є балансовий метод. Балансовий метод — це система заходів та процедур, що забезпечують погодження та координацію показників, пов’язують потреби і ресурси, порівнюють витрати і результати у процесі відтворення (кругообігу). Балансовий метод в економічній практиці реалізується шляхом розробки системи взаємопов’язаних, взаємодіючих та взаємодоповнюючих загальноекономічних балансів та національних рахунків. Балансова робота полягає в кількісному аналізі, зіставленні та науковому обґрунтуванні раціональних економічних зв’язків, обсягів і пропорцій розвитку економіки згідно з економічною політикою держави, її цілями та приорітетами, суспільними потребами й економічними можливостями. На основі балансового методу розроблено дві системи макроекономічного рахівництва: баланс народного господарства (БНГ) і систему національних рахунків (СНР). СНР — це основа національного рахівництва, і кожний її рахунок (баланс) показує рівновагу між обсягом тих або інших ресурсів та їх використанням за допомогою балансуючої статті або за визначенням. Балансуюча стаття кожного рахунку має самостійне значення у характеристиці результатів тих економічних процесів, що вивчаються, а також використовується для ув’язки кожного попереднього рахунку з наступним. Отже, на основі взаємопов’язаної системи показників, об’єднаних у рахунки та складених у відповідній послідовності, яка відповідає етапам (стадіям) відтворювального циклу, можна отримати взаємозв’язану комплексну кількісну характеристику економічних процесів та їх результатів (наслідків). У СНР широко використовується також метод класифікацій і групувань, метод моделювання та ін.