1.5. Сила Кориоліса та наслідки її дії

Обертання Землі навколо осі спричинює існування так званої сили Коріоліса. Вона виникає через те, що лінійна швидкість тіл, що лежать на різних широтах є різною. З урахуванням того, що довжина екватора становить 40 тис. км, а час обертання 24 год (86400 с), маємо, що лінійна швидкість тут становить 464 м/с. Водночас на полюсах вона дорівнює нулю. Отже, у разі переміщення тіла з північного полюса на екватор виникає сила, яка відхиляє тіло відносно поверхні праворуч. Величина цієї сили пропорційна швидкості руху тіла.

Наслідком дії сили Кориоліса є те, що тіла, які рухаються в північній півкулі, відхиляються праворуч, а в південній півкулі – ліворуч. Це, зокрема, зумовлює те, що в північній півкулі більше підмиваються праві береги річок. Поїзди у північній півкулі також частіше сходять з рейок у правий бік.

Питання для самоперевірки

1. Розрахувати час поширення сонячних променів до Землі, якщо відомо, що швидкість світла становить 300000 км/с.

2. Навіщо досліджувати віддалений космос?

3. Скільки планет у Сонячній системі?

4. Чи з однаковою швидкістю Земля обертається навколо Сонця?

5. За яким календарем живе більшість населення Землі?

6. Чи буде 2100 р. високосним?

7. Під яким кутом перебуває Полярна зірка до земної поверхні на Північному полюсі?

Домашнє завдання

Написати реферат про відмінності Юліанського і Григоріанського календарів.

2. Найважливіші відомості про Землю

2.1. Форма і розміри

Те, що Земля має форму близьку до кулі знали ще в стародавньому світі. Грецький учений Ератосфен (276–194 р. до н.е.) визначив її розміри ще в третьому столітті до н.е. Це зроблено так. Ератосфен знав, що в Сієні (нині Асуані) у день літнього сонцестояння Сонце освітлює дно колодязів, іншими словами, перебуває в зеніті. Перебуваючи в Александрії, він цього дня виміряв кут між вертикаллю і Сонцем – 7,2⁰. Це відповідає 1/50 довжини кола. Отже, залишилося лише виміряти відстань між Сієною та Александрією, що перебувають на однаковій довготі та помножити цю величину на 50 (360 : 7,2 = 50). Точність визначення виявилася на рівні 1%.

Переконливим доказом кулястої форми Землі стала подорож Ф. Магелана у 1519–1522 рр.

Згодом форма була уточнена. Уперше це вдалося у XVIII ст. на підставі дослідів з маятником. Період коливання маятника залежить від його довжини та прискорення вільного тяжіння. Якщо довжина однакова, то відмінність у періоді можна пояснити лише відмінністю в силі тяжіння. Біля полюсів вона трохи більша, біля екватора – менша. Це навело на думку, шо Земля трохи приплюснута. Зрештою було встановлено, що Земля нагадує еліпсоїд обертання. Цю фыгуру назвали геоїд.

Розміри Землі є такими: полярний радіус – 6357 км, екваторіальний – 6378 км (відмінність – 21 км). Площа становить 510 млн км², довжина екватора – 40076 км, довжина кола за меридіаном – 40008 км (заокруглено – 40 тис. км).

0. 2.2. Земля на планах і картах

   0. У практичному житті, зокрема фахівців у сфері туризму, потрібно мати добре уявлення про земну поверхню. Цього досягають з допомогою карт і планів. Карта – це зменшене та узагальнене зображення Землі, побудоване в певному масштабі. План – це креслення ділянки місцевості у великому масштабі з використанням умовних знаків.

   1. Зазначимо, що кулеподібна форма Землі не дозволяє побудувати карти без спотворень. Але їх усіляко прагнуть зменшити. Найменші спотворення, як правило, у центрі карт.

   2. Важлива ознака карт – масштаб – співвідношення відстаней на карті, порівняно з відстанянню на місцевості. Так, наприклад, масштаб 1 : 1 000 000 означає, що 1 см на карті відповідає 1 млн сантиметрів на місцевості. Фактично це означає, що 1 см на карті відповідає 10 км на місцевості.

   3. Найчастіше карти поділяють на загальногеографічні та спеціальні. Загальногеографічні відображають найважливіші особливості місцевості з однаковою детальністю зображуваних об’єrів: річок, гір та ін. До спеціальних карт належать туристичні. Значну увагу тут приділяють показу туристичних об’єктів.