0. 10. Світова економіка

10.1. Загальна характеристика

Світова економіка – сукупність пов’язаних між собою національних економік. Ознаками світової економіки є розвинута система обміну товарами і послугами, рух факторів виробництва, зокрема капіталу, технологій, робочої сили, існування міжнародних форм виробництва (ТНК). Найважливішою кількісною характеристикою є валовий світовий продукт.

Упродовж історії свого формування світова економіка зазнавала різноманітних змін. Найголовнішими можна вважати три етапи: доіндустріальний, індустріальний і постіндустріальний. Останній у розвинених країнах розпочався в 1970-х роках. Головна особливість постіндустріальної економіки: перерозподіл трудових ресурсів і ВВП зі сфери виробництва у сферу послуг. З цією головною особливістю пов’язані інші: інтелектуалізація, гуманізація, екологізація. До цього можна додати розвиток культури, туризму та ін.

У світовій економіці виділяють галузеву і просторову структуру. Галузева структура це поділ на основні галузі: виробничу (сільське господарство, промисловість, будівничтво) і сферу послуг. Їх розвиток і розподіл відмінний по території: існують країни, де сфера сільського господарства сягає половини ВВП і є країни, де його практично немає. Те саме можна сказати про сферу послуг: у розвинених країнах вона сягає 70–80%. У цілому спостерігається зростання цієї частки за рахунок зменшення часток с/г та промисловості.

Певні процеси існують і на рівні мезоструктури. Так, у промисловості зменшується частка видобувних галузей, а в сільському господарстві рослинництва.

Насамкінець відбуваються зміни в мікроструктурі – відбувається перерозподіл виробництва у бік його більшої наукоємкості.

Якщо розглядати світову економіку у просторовому аспекті, можна говорити про поділ на північ і південь, захід і схід. Останнім часом найяскравіше виділяються три економічно розвинені регіони: Північна Америка (США та Канада), Європа, Східна Азія (Китай, Японія, Південна Корея та ін.).

Окрім загальних просторових особливостей, існують такі, які визначаються спільним розташування, економічним розвитком, релігією, національними особливостями, багатством на певні природні ресурси. Так, в Європі утворилося регіональне економічне об’єднання Європейський Союз, у Північній Америці – угруповання НАФТА. У сфері сировинних багатств виділяється ОПЕК, що нараховує 12 держав–членів. Було 13, але Габон вийшов. Прибутки ОПЕК у 2011 р. перевищили 1 трлн дол.

Важлива особливість сучасної світової економіки – велика кількість ТНК, деякі з яких мають обсяг виробництва більший ніж в окремих державах. Сукупна частка цих ТНК у виробництві настільки велика, що дає змогу говорити про так звану другу економіку. Більшість ТНК працює у сфері послуг і наукоємкого виробництва.

Розвитку світової економіки сприяє діяльність численних міжнародних організацій, зокрема ООН та її складових: Міжнародного валютного фонду та ін.

Найважливіший кількісний показник обсягу економіки – ВВП (англ.. – GDP). Являє собою сукупну вартість товарів і послуг, вироблених на території країни протягом року. Використовується й інший показник – ВНП – валовий національний продукт. Являє собою сукупну вартість товарів і послуг, вироблених протягом року національними виробниками. В останньому разі частиною ВНП є кошти, зароблені з кардоном, зокрема філіями національних компаній.

З огляду на відмінність цін на товари і послуги в різних країнах, використовують корегування з використанням такого поняття, як паритет купівельної спроможності (ПКС).

Перше місце у світі за обсягом ВВП за ПКС займає ЄС – у 2011 р. він становив 15,5 трлн дол. Водночас європейська економіка розвивається досить повільно – фактично упродовж останніх років вона перебувала на місці. Так, у 2011 р. зростання становило лише 1,6 %.

Другу позицію у світовій економіці займає США – 15,1 трлн дол. Зростання тут аналогічне європейському – у 2011 р. – 1,8 %.

Третю позицію займає Китай – друга за ВВП країна світу. Тут зростання незрівнянно більше – 9–10 %. Так, у 2011 р. воно становило 9,2 %.