7.7. Антарктида

Найхолодніша частина світу, майже повністю вкрита кригою.

Антарктиду відкрито останньою. Найчастіше роком відкриття вважають 1820-й. У цьому разі пальму першості віддають російській експедиції Фадея Бллінсгаузена і Михайла Лазарєва. Це пояснює, що навколо Антарктиди зустрічається чиамало російських назв.

У 1841 р. біля берегів Антаррктиди побував Джеймс Росс, якому належить відкриття вулкану Еребус та шельфового льодовика, що нині має його ім’я – Росса.

Драматичною виявилася боротьба між норвежцями та англійцями за підкорення південного полюса. Першими – 14 грудня 1911 р. – його досягла команда Руаля Амундсена. Англійці, яких очолював Роберт Скотт, запізнилися на 1 місяць і назад не повернулися.

Площа Антарктиди – 14 млн км². Ця площа не є постійною – взимку (червень-серпень) зростає, влітку – зменшується. Насправді земля в Антарктиді являє собою скупчення островів, вкритих величезною льодовою шапкою. Площа суші – близько 10 млн км².

Товща криги в Антарктиді сягає 4,8 км, середня становить 2,5–2,8 км. У цій товщі зосереджено 80 % усієї прісної води на Землі та 90 % води льодовиків.

В Антарктиді є й кілька величезних озер, вкритих кригою.

На деяких прибережних ділянках криги немає. Звичайно там скелі, інколи вкриті тундровою рослинністю. Спостереження, що виконуються в Антарктиді, показують, що там теплішає – плоша ділянок з рослинністю зростає.

Найхарактернішими тваринами є пінгвіни і тюлені. Деякі види тюленей, зокрема морський леопард, полюють за меншими. Найбільшими за розмірами є морські слони. Багато в Антарктиді і птахів, що можуть літати.

Інколи Антарктиду поділяють на дві частини: Західну та Східну, причому східна займає дві третини загальної площі. До західної належить так званий Антартичний півострів, який ніби є продовженням Анд. Продовженням півострова є кілька островів: Південні Шетландські та Південні Оркнейські.

Видіяляють два величезні шельфові льодовики: Росса та Ронне, кожен з яких відповідає площі Франції. Є й менші шельфові льодовики, зокрема, Шеклтона.

В Антарктиді налічується близько 40 постійно діючих станцій. Перша запрацювала в 1950 р. Досить багато їх з’явилося в 1956–1957 рр. До них, зокрема, належить “Амундсен-Скотт” на Південному полюсі. Запрацювала в 1956 р. Спочатку була зроблена у товщі криги. У 1957 р. тут проведено першу зимівлю. Нинішня станція незрівнянно більша за першу. Дозволяє прийняти до 200 осіб. Для її створення було виконано близько 1000 рейсів. У 1957–1958 рр. через Антарктиду, зокрема через Південний полюс і станцію пройшла перша британська трансантарктична експедиція.

Найбільшим поселенням в Антарктиді і водночас полярною станцією є “Мак-Мердо”. Тут мешкає близько 1200 осіб. Вважається неофіційною столицею Антарктиди. Розташована біля льодовика Росса і водночас біля будиночка, який спорудив Р. Скотт у 1902 р.

Відомою російською станцією є “Восток”, на якій виміряно температуру повітря бизько мінус 90 ⁰С. З інших станцій можна згадати ще одну російську “Беллінсгаузен”, французьку “Дюмон–Дюрвіль”.

Нині найбільше станцій в Антарктиді мають Аргентина та Росія, дещо менше – США, Австралія та Чилі.

Є в Антарктиді й українська станція, яка має назву “Академік Вернадський”. У 1996 р. придбана у Великої Британії за символічну ціну – один фунт стерлінгів. Отже, станцію фактично подаровано.

Станція розташована на острівці Галіндез поблизу Антарктичного півострова на широті 65 ⁰.

Перщу експедицію було перекинуто на південь літаком, дві наступні – українським судном “Ернст Кренкель”. Останнім часом використовується літак, який з України та складом зимовиків прямує в Аргентину. Там наймається судно, яке завантажується паливом та продуктами харчування. Звичайно це робиться у січні–лютому, коли в південній півкулі літо.

Після того, як судно уходить, на станції залишаються лише зимувальників – близько 12 осіб. З-поміж них найбільше метеорологів. До складу зимувальників належать також гляціолог, геофізик, фахівець у сфері техніки. Є також зв’язківець, лікар, кухар.

Важлива умова життєзабезпечення станції – наявність електроенергії. Її виробляє постійно діючий електрогенератор. Загалом їх на станції три: один перебуває в роботі, другий – у ремонті, третій – у резерві.

Зимувальники є чоловіками. Лише в другій експедиції було четверо жінок.

Той факт, що станція розташована на острові, досить далеко від центру Антарктиди, визначає те, що тут досить м’який клімат. У січні температура повітря становить близько 0 ⁰C, у липні – мінус 20 ⁰C.

Досить часто до берегів Антарктиди підходять туристичні судна. Інколи туристи з’являються і на полярних станціях, зокрема українській. Одного разу навіть навідався Білл Гейтс.

Найбільшою вдачею для туристів вважається побачити те, як відколюється айсберг.

У 1979 р. у мами–аргентинки народилася перша в Антарктиді дитина.