7. Материки і частини світу

7.1. Загальна характеристика

Із загальної площі земної кулі (510 млн км²) 361 млн км² припадає на океани і 149 млн км² – на сушу. Це відповідно становить 61 % і 39 %.

У свою чергу, всю сушу прийнято поділяти на шість частин світу і шість материків. У більшості випадків їх назви збігаються. Але материк Євразія складається з Європи та Азії. Америка, як частина світу, поділяється на материки Північну Америку та Південну Америку.

У стародавньому світі, зокрема у Стародавній Греції, знали три частини світу: Європу, Азії та Африку. Останню часто називали Лівією.

У більшості довідкових джерел наведено наступні дані щодо площі частин світу: Європа – 10,5 млн км², Азія – 43,4 (або 43,5), Африка – 30,3, Америка – 42,5 (24,2 + 18,3), Австралія – 8,5, Антарктида – 14 млн км².

7.2. Європа

Європа – батьківщина сучасної цивілізації. Її площа – 10,5 млн км², або 8 % площі суші. Точні розміри визначити важко, оскільки дискусійним є східний кордон. Найчастіше межу проводять по східним схилам Уральських гір (що вже викликає певну незгоду), по р. Емба, Кума-Маницькій западині, протоці Босфор.

Від інших частин світу вирізняє велика порізаність берегової лінії, безліч заток, півостровів та островів. Площа півостровів – чверть загальної. Найбільшими є Скандинавський, Піренейський, Апенінський, Балканський, Дещо менші: Ютландія, Бретань, Кримський.

Острови займають 7 % загальної. Найбільшими є Великобританія, Ісландія, Шпіцберген, Нова Земля. Безліч островів розташовано в Середземному морі.

Омивається Аталантичним і Північним Льодовитим океанами, а також численними морями. Найбільше з них – Середземне, яке в свою чергу, поділяється на кілька: Егейське, Іонічне та ін. До морів Атлантичного океану належать також Мармурове, Чорне та Азовське. На півночі омивається Північним, Норвезьким, Баренцевим і Білим морями. Окрім того, є ще й Балтійське та Ірландське.

Найвідоміші протоки: Гібралтарська (найменша ширина – 14 км), Ла-Манш, Па-де-Кале, Босфор, Каттегат і Скагеррак. Останні дві – досить широкі протоки між Ютландією та Скандинавією.

З урахуванням того, що через Лондон проходить нульовий меридіан маємо, що Європа розташована у східній та західній півкулях. Північна частина розташована за північним полярним колом. Материкова частина має найбільшу широту (мис Нрдкін 71⁰).

Східна частина Європи переважно рівнинна, західна – гориста. На сході велику площу займає Східно-Європейська (Руська) рівнина. У цілому відповідає Східно-Європейській платформі. У межах рівнини є підвищені ділянки та опущені. Підвищені ділянки є височинами. До них належать Валдайська, Середньоруська, Придніпровська височини. Низовинами є Прикаспійська, Причорноморська, Поліська. Найнижче місце Європи знаходиться на Прикаспійській низовині – мінус 27 м.

Західна Європа переважно гориста. Тут великими за площею та високими є Альпи з найвищою горою Монблан (4807 м). З високих гір можуть бути виділені Скандинавські гори, Піренеї, Карпати (найвища точка – Герлаховски Штіт – 2654 або 2655 м), Родопи, Стара Планіна.

Є менші за площею та висотою гори: Судети, Рудні гори, Вогези, Андалузькі гори.

Якщо вважати, що Європа простягається до Кавказу, то найвищою горою є г. Ельбрус (5642 м).

До височин Західної Європи належать Баварське плоскогір’я, до низовин - Північно-німецьку, Середньо- і Нижньодунайську.

В Європі є й кілька вулканів: Гекла, Етна, Стромболі.

Середня висота становить близько 300 м. Отже, Європа належить до низьких частин світу.

Більша частина Європи характеризується помірним кліматом, північ – субполярним, південь – субтропічним. На півночі Скандинавії клімат субарктичний. Те саме стосується північних районів Росії. Субтропічний клімат характерний для Середземноморських країн.

Істотний вплив на клімат чинить віддаленість від Атлантичного океану. На заході Європи клімат морський, на сході – континетальний. Виділяють ще помірно-континентальний клімат, характерний для України і в цілому для більшості європейських країн.

Значну роль у кліматичних особливостях Європи відіграє не лише віддаленість від Атлантичного океану, а й факт існування Північно-Атлантичної течії. Наслідком є те, що з віддаленням на схід темпетарура на тій самі широті стає помітно нижчою. Так, Берлін розташований значно північніше за Київ, але тут у цілому тепліше, насамперед за рахунок теплої зими (табл. 7.1).

Таблиця 7.1