5.4. Чорне та Азовське моря

Чорне море. Площа моря становить 422 тис. км², максимальна глибина сягає 2245 м, середня – 1315 м. Довжина української частини берегів становить трохи більше 1600 км.

Важлива особливість моря – його значна ізольованість від Світового океану. Воно сполучається з ним кількома вузькими протоками. Найвужча з них – Босфор, на берегах якої розташоване м. Стамбул. У найвужчому місці ширина Босфору становить лише 730 м. Над протокою перекинуто два мости без проміжних опор. Висота їх над водою – 64 м.

У Чорне море впадає кілька багато річок, з яких найбільшою є Дунай. Окрім того, у море впадають досить великі Дніпро і Дністер.

Надходження значної кількості прісної води визначає те, що солоність води в Чорному морі становить 15–18 ⁰/₀₀, що вдвічі менше, ніж у Світовому океані. Відмінність у солоності і щільності води позначається на водообміні через Босфор. У верхньому шарі менш щільна вода прямує до Середземного моря, у нижньому більш щільна – до Чорного.

Зазначені чинники: досить значна глибина та ізольованість моря визначають те, що вертикальне перемішування в ньому обмежене. Це визначає, що водна товща моря у цілому складається з поверхневого шару шару води завтовшки 150–200 м, та шару, що лежить нижче. Останній позбавлений кисню. Натомість тут присутній газ сірководень (H₂S).

Слабкий водообмін зі Світовим океаном, а також значний обсяг річкового стоку зумовлюють те, що Чорне море у цілому є досить забрудненим. Особливо це стосується північно-західної частини моря, до якої має вихід Україна. Це пояснюється низкою чинників. Саме в цю частину моря впадає Дунай, який виносить багато забруднювальних речовин. Значно меншою є роль Дніпра, що пояснюється його меншою водністю (у чотири–п’ять разів), а також акумуляцією частини речовин у водосховищах. Важливим фактором забруднення моря є Одеса, що є найбільшим містом на морі. Окрім того, ця частина моря є наймілкішою – тут переважають глибини до 50 м.

Азовське море є найвіддаленішим від океану і водночас наймілкішим у світі – його максимальна глибина становить лише 13,5 м. До того ж море є дуже малим – його площа дорівнює лише 38 тис. км², а з затокою Сиваш – 40 тис. км². Порівняно невелика площа і мала глибина визначають те, що за об’ємом води море є найменшим у світі.

Той факт, що Азовське море дуже мале (його об’єм у 200 разів менший за об’єм Чорного) робить його дуже уразливим щодо антропогенного впливу.

Ще в середині XX ст. Азовське море вважалося дуже високопродуктивним. До того ж значну частку рибного стада складали осетрові. Тепер вони майже зникли, насамперед внаслідок хижацього лову.

Значного удару по морю завдало зарегулювання річкового стоку та зменшення притоку води, що сталося при створенні на р. Дон великого Цимлянського водосховища, втрат води з його поверхні на додаткове випаровування, а також через забір води для господарських потреб. Наслідком стало те, що в 80-х роках ХХ ст. у морі почали фіксувати збільшення мінералізації води.

В останні два десятиріччя водозабір зменшився і це сприяло тому, що мінералізація води в морі почала наближатися до природної – тепер вона становить 8–10 ⁰/₀₀.

Важливою проблемою Азовського моря є його забруднення. Воно відбувається в результаті надходження річкового стоку, а також інших чинників, зокрема скидання стічних вод. Так, на березі моря розташований великий металургійний центр України – м. Маріуполь з двома потужними комбінатами: “Азовсталь” та ім. Ілліча. Негативний вплив на море спричинило спорудження Росією дамби у Керченській протоці восени 2003 р. Хоч дамба і недобудована, наслідком її створення стало зменшення водообміну, посилення розмиву острова Тузла, а також погіршення умов для міграції риби. У листопаді 2007 р. під час шторму в протоці затонуло 5 суден, зокрема з вантажем нафтопродуктів.

5.5. Річки

Річка, ріка – природний водотік, що постійно або більшу частину часу тече у виробленому ним самим руслі. Найважливішими характеристиками річок є їх довжина, площа водозбору, водність.

Річки поділяють на великі і малі, рівнинні та гірські. Разом з тим, чітких меж тут немає.

Великі річки мають довжину в кількасот, а деякі навіть у кілька тисяч кілометрів. Їх ширина може сягати кількох кілометрів, а глибина десятків метрів. Деякі малі річки мають довжину лише кілька метрів.

Для рівнинних річок характерні невеликі похил і швидкість течії, для гірських – значний похил і велика швидкість течії, а також значна каламутність води. Різним є й склад донних відкладів.

Розмір річок найбільше залежить від площі водозбору та кліматичних умов в його межах. Річковий водозбір (басейн) – частина земної поверхні, яка належить певній річковій системі і відокремлена від інших вододілом. Площа водозбору може дорівнювати кільком квадратним кілометрам і сягати мільйонів квадратних кілометрів. Іншим найважливішим фактором є клімат. Відомим є вислів російського кліматолога Олександра Воєйкова про те, що річки є продуктом клімату. У цьому разі найважливішу роль відіграє кількість опадів та випаровування з поверхні водозбору, яке найбільше залежить від температури повітря, його вологості та швидкості вітру.

Найбільша водність річок спостерігається після танення снігу та сильних дощів. Можливі випадки, коли рівень води у річках піднімається на 5 і навіть 10 м. При цьому затоплюються величезні площі земель, що супроводжується загибеллю людей.

Під час повені на р. Хуанхе восени 1887 р. загинуло 900 тис. осіб. Загибель людей трапляється і в Україні, проте кількість загиблих незрівнянно менша.

Буває й так, що внаслідок відсутності опадів річки зменшуються в розмірах і навіть пересихають.

Деякі річки, як рівнинні, так і гірські, на своєму шляху інколи зустрічають міцні породи, що важко піддаються розмиву. Залежно від місцевих умов, це спричинює утворення порогів і водоспадів. Так, відомими є Дніпровські пороги, що нині затоплені. Разом з тим, чимамо порогів є на інших річках, наприклад, на Південному Бузі. Найбільш відома порожиста ділянка розташована біля с. Мегія.

Великими і відомими водоспадами є Ніагарський (на кордоні між США та Канадою), Вікторія (на р. Замбезі в Південній Африці). В Україні відомиими є водоспади Учан-Су біля Ялти, Джур-Джур біля Алушти та Джурин на півдні Тернопільської області. Усі вони є об’єктами туризму.

Найбільшою річкою України є Дніпро. Площа його водозбору становить 504 тис. км², проте інколи зустрічаються й інші значення. У минулому довжина становила 2285 км. Після створення каскаду з шести водосховищ вона зменшилася до 2145 км.

Прийнято вважати, що Дніпро за площею водозбору і довжиною поступається в Європі лише Волзі та Дунаю. Насправді, окрім цих двох рік, дещо більшою, ніж у Дніпра, є площа водозбору Ками – найбільшої притоки Волги. За своєю довжиною Дніпро поступається також Уралу.

Іншими великими річками України вважаються Дністер, Південний Буг, Дністер, Десна. Усі вони є об’ктами туризму, зокрема, водного.

Найбільшою рікою Європи, як за довжиною, так і водністю, є Волга. Впадає в Каспійське море, утворюючи велику дельту. Кілька гирлових рукавів у східній частині дельти належить Казахстану.

Найбільшою рікою Західної та Центральної Європи є Дунай. Ця ріка відома ще й тим, що перетинає, або до неї мають вихід десять країн Європи: Німеччина, Австрія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Сербія, Румунія, Болгарія, Молдова, Україна. Цікавим є факт того, що неподалік від свого витоку Дунай майже зникає, але поряд з-під землі з’являється потік, що належить до басейну Рейна.

Найбільшою за водністю є Амазонка. За рік вона виносить в океан майже 7000 км³ води – у 130 разів більше за Дніпро. Найдовша річка світу – Ніл. Його довжина – 6,7 тис. км. Фактично починається в південній півкулі. Зазначена довжина розрахована разом із довжиною річки Кагера, що впадає в оз. Вікторія. Сам же Ніл бере початок з озера. Перетнувши наприкінці свого шляху Єгипет, впадає в Середземне море.

Через те, що водність більшості річок зазнає великих коливань, досить часто на них створюють ставки і водосховища. У свою чергу, на їх берегах часто створюють бази відпочинку.