
- •В.І. Вишневський Географія світу
- •1. Земля, як планета
- •1.1. Сонячна система
- •1.2. Обертання Землі навколо Сонця та своєї осі
- •1.3. Календарі: Юліанський та Григоріанський
- •1.4. Місцевий і поясний час. Годинникові пояси
- •1.5. Сила Кориоліса та наслідки її дії
- •Питання для самоперевірки
- •Домашнє завдання
- •2. Найважливіші відомості про Землю
- •2.1. Форма і розміри
- •2.2. Земля на планах і картах
- •2.3. Градусна сітка і географічні координати
- •2.4. Орієнтування у просторі і часі
- •3.2. Рухи земної кори
- •3.3. Землетруси і виверження вулканів
- •3.4. Рельєф. Гори, височини, низовини, западини
- •4.2. Температура повітря та її зміни на земній поверхні
- •4.3. Загальна циркуляція атмосфери Землі. Вітри
- •4.4. Погода і клімат. Прогноз погоди
- •4.5. Зміни клімату
- •5.2. Кругообіг води
- •5.3. Моря та океани
- •5.4. Чорне та Азовське моря
- •5.6. Озера
- •Питання для самоперевірки
- •Домашнє завдання
- •6. Біосфера. Рослинний і тваринний світ
- •7. Материки і частини світу
- •7.1. Загальна характеристика
- •7.2. Європа
- •Характерна температура повітря та кількість опадів в окремих містах Європи
- •Характерна температура повітря в окремих містах Азії
- •7.4. Африка
- •Характерна температура повітря в окремих містах Африки
- •7.5. Америка
- •Характерна температура повітря в окремих містах Північної Америки
- •7.6. Австралія
- •7.7. Антарктида
- •8. Географія природних ресурсів
- •8.1. Земельні ресурси
- •8.2. Мінерально-сировинні ресурси
- •8.3. Біотичні ресурси
- •8.4. Водні ресурси
- •9. Населення світу
- •Найбільші за населенням країни світу, млн, 2012 р.
- •10. Світова економіка
- •10.1. Загальна характеристика
- •10.2. Основні показники
- •Перші 20 країн світу за обсягом ввп, млрд дол., 2011 р.
- •10.3. Промисловість
- •Країни з найбільшим у світі видобутком нафти, млн т, 2009 р.
- •Країни з найбільшим видобутком газу, млрд м3, 2010 р.
- •Перша десятка країн –виробників сталі (млн т),
- •10.4. Сільське господарство
- •Найбільші виробники найважливіших культур (2010 р.)
- •Виробництво молока в окремих країнах (млн т) у 2010 р.
- •Найважливіші виробники найважливіших продуктів тваринництва
- •10.5. Транспорт
- •10.6. Зовнішня торгівля
- •11. Глобальні проблеми людства
- •12. Контроль знань
- •Література та Інтернет-ресурси Література
- •Інтернет-ресурси
5.3. Моря та океани
Значна увага до морів та океанів зумовлена тим, що саме тут зосереджена основна кількість води на Землі. Якби не було морів та океанів, не було би і річок.
Уся сукупність гідравлічно пов’язаних океанів, морів, проток і заток має назву Світовий океан. Його площа становить 361 млн км2. Звичайно його поділяють на чотири частини: Тихий (його площа – 179 млн км2), Атлантичний (91 млн км2), Індійський (76 млн км2) та Північний Льодовитий (15 млн км2). Інколи виділяють ще й Південний навколо Антарктиди. У цьому разі площа трьох найбільших зменшується.
У межах океанів виділяють близько 60 морів. До найбільших належать Філіппінське (5,3 млн км2), Аравійське (4,8 млн км2) та Коралове (4,1 млн км2). Найменшим за площею є Мармурове море (11 тис. км2), а за об’ємом – Азовське.
В океанах і морях виділяють затоки, бухти, лимани, фіорди, протоки. Фактично бухти, лимани і фіорди є затоками, але з деякими особливостями. Так, бухтами звичайно називають невеличкі затоки, добре захищені від морських хвиль.
Може здатися, що з віддаленням від берега глибина Світового океану поступово збільшується. Насправді це не зовсім так. Спочатку глибина зростає повільно і дно є близьким до горизонтального. Такі умови спостерігаються приблизно до глибини 200 м. Цю частину дна називають шельфом. Далі крутизна дна істотно збільшується. Цю частину називають материковий схил (інша назва – батіаль). Ще нижче (приблизно з 2500 м) дно ізнов стає майже горизонтальним – це ложе океану – абісаль. Насамкінець ложе де-не-де перерізають жолоби або западини. Вони порівняно невеликі за площею, але глибокі. Найглибший, а саме – Маріанський – має глибину 11034 м (за іншими даними 11022 м).
Характерна особливість морської води – її досить велика солоність. У середньому вона становить 350/00, або 35 г/дм3. Насправді в різних океанах і морях солоність має деякі відмінності, зокрема через надходження прісної води. Меншою є солоність у високих широтах і більшою в низьких. Останнє пояснюється концентруванням солей при випаровуванні.
Залежно від місцевих умов солоність в окремих морях може істотно різниться. Найбільша солоність у Червоному морі – до 410/00. Незрівнянно менша вона в Чорному морі (15–180/00), ще менша – в Азовському (близько 100/00), і ще менша – в Балтійському (5–8 0/00).
До слова, воду з Чорного моря в невеликій кількості можна споживати (тим паче – з Азовського). Це видно з того, що добова потреба людини в солі становить близько 10 г. У склянці води з Чорного моря міститься близько 3 г солі, що щначно менше добової норми споживання.
Ще один факт – столова ложка з гіркою має об’єм близько 15 см3 і містить 30 г солі і саме це відповідає нормі внесення солі на 1 л води при солінні овочів. При цьому споживання солінь є звичним для більшості людей.
Наявність солей визначає певні фізичні особливості морської води. Так, густина води, що має солоність 350/00, становить 1,028 кг/дм3. При цій солоності температура замерзання становить мінус 1,9 0С. Отже, мінусова температура води – це реальність.
Склад солей у відкритих морях порівняно близький, що було встановлено ще під час першої океанографічної експедиції на судні “Челенджер”. Найбільшим є вміст NaCl – 77,8 % та MgCl2 – 10,9 %. У цілому вміст хлоридів становить майже 89 %. Досить часто мінералізацію морської води визначають лише за вмістом хлору.
Морська сіль є об’єктом промислу. Найчастіше її видобувають шляхом випаровування. Вода може містити лише певну кількість розчиненої солі (близько 350 г/л). Зменшення кількості води супроводжується осаджуванням солі на дні.
Оскільки вода є рідиною, то в океані вона перебуває у постійному русі. Так, під дією вітру формуються хвилі, виникають течії, формуються згінно-нагінні явища. Ще одне важливе явище – припливи і відпливи.
Найбільш характерними для морів та океанів є вітрові хвилі. Їх розмір насамперед залежить від швидкості вітру та розмірів водойми (довжини розгону, ширини та глибини). Певну роль відіграє і тривалість вітру, адже хвилям потрібно розвинутися.
Висота хвиль визначається за різницею у висотному положенні гребеню та улоговини. Довжина відповідає відстані між двома гребенями чи улоговинами. Звичайно співвідношення між висотою та довжиною є таким: довжина у 30–40 разів більша за висоту.
Насправді, всі хвилі різні за розміром і формою. Якщо виміряти 100 штук, то найвища виявиться в 2,5 рази вища за середню. Отже, якщо середня висота хвиль становить 10 м, то найбільша сягає 25 м. В океані спостерігали й більші – до 30 м.
Специфічним видом хвиль є цунамі. Основна причина їх виникнення – землетрус. Оскільки останні часто виникають на узбережжі чи під дном Тихого океану, це визначає те, що й цунамі тут досить поширені. До катастрофічних наслідків призвело цунамі, що сталося 11 березня 2011 р. у Тихому океані. Наслідком стала аварія на АЕС Фукусіма-1. Ще одне руйнівне цунамі сталося в Індійському океані 26 грудня 2004 р. Тоді загинуло понад 200 тис. людей. Одного разу в ХХ ст. цунамі спостерігали і на Чорному морі. Воно сталося в результаті згаданого вище Ялтинського землетрусу – у 1927 р. Найбільшоої висоти хвиля цунамі досягла у Балаклавській бухті, що орієнтована на південь.
Є й такі хвилі, які не видно на поверхні – це так звані внутрішні хвилі, що виникають на поверхні водних мас з різною щільністю.
Надзвичайно важливу роль у природних процесах на Землі відіграють морські течії. Найпотужнішими є ті, що формуються під впливом сильних і постійних вітрів. До них, зокрема, належать пасатні течії. Вони охоплюють екваторіальну смугу трьох океанів і є визначальними у загальній циркуляції вод Світового океану. Під впливом пасатів рівень води на сході континетів є вищим, ніж на заході.
Для Європи і, зокрема України, дуже важливими є течії в північній частині Атлантичного океану. У цьому разі важливою виявляється форма і розташування Південної Америки. Той факт, що материк має форму трикутника, виступ якого розташований південніше екватора, визначає, що Північна пасатна течія спримовується в Карібське море, а згодом в Мексиканську затоку. Постійне надходження сюди води зумовлює те, що звідти виходить тепла і потужна течія – Гольфстрим. До неї приєднується тепла Антильська течія, що оминає з півночі Кубу. Тут витрата води Гольфстриму стає найбільшою: вона сягає 80 млн м3/с, що на порядок більше сумарної витрати всіх річок світу. Швидкість течії становить 1–2 м/с, ширина сягає 100 км, глибина – 700–800 м.
Поступово течія все більше відхиляється на схід, зокрема тому, що з півночі уздовж берегів Америки на південь рухається вода Лабрадорської течії.
В Атлантиці, південніше Ньфаулендської банки Гольфстрим зазнає поділу: найважливіша його частина продовжує рухатися на північний схід – цю течію часто називають Північно-Атлантичною.
Менша частина Гольфстриму відхиляється на схід, утворюючи згодом біля берегів Північної Африки прохолодну Канарську течію. Неподалік від берегів Ісландії відбувається ще один поділ течії – у напрямку на північний захід відокремлюється течія Ірмінгера.
Зрозуміло, що на своєму шляху температура Гольфстриму поступово знижується, мешою стає й витрата води. З наближенням до Північного Льодовитого океану відбувається занурення води, оскільки вона має порівняно велику солоність і тому є важчою за менш солону воду Арктики.
Прийнято вважати, що Гольфстрим закінчується у Баренцевому морі. Ця течія помітно зігріває країни західної і північної Європи, певною мірою впливає і на клімат України. У Західній Європі під впливом течії не лише досить тепло, а й можна зустріти теплолюбні рослини і тварини. Зокрема в Ірландії досить поширений бамбук.
Вітри, напрям яких періодично змінюються, можуть впливати на рівень води. Такі зміни рівня, спричинені дією вітру, називають згінно-нагінними явищами. Інколи вони сягають амплітуди понад 1 м. Такими, зокрема, бувають згони і нагони на Азовському морі. Тому не треба дивуватися, що в деяких базах відпочинку будинки стоять на палях.
Рівень води в океані зазнає також змін в результаті дії сили тяжіння між Землею, Місяцем і Сонцем. Найбільші припливи і відпливи формуються тоді, коли Сонце і Місяць перебувають на одній прямій із Землею. У цьому разі сила тяжіння Сонця та Місяця додаються. Такий стан тіл називають сизигією, а припливи – сизигійними. Коли Земля, Місяць і Сонце утворюють прямий кут, їх сили нівелюються. Такі припливи називають квадратурними. Їх висота порівняно невелика.
Велична припливів і відпливів істотно залежить від місцевих умов. Максимальна амплітуда (до 18 м) спостерігається в затоці Фанді на атлантичному узбережжі Канади. У внутрішніх морях амплітуда невелика. У Чорному та Азовському морях припливи і відпливи практично відсутні.
Припливні явища спостеріаються і в нижній течії великих річок, наприклад у гирлі Амазонки.
Як уже зазначалося, нині спостерігається підвищення рівня Світового океану, що пов’язано передусім з термічним розширенням товщі води і таненням гірських льодовиків.