901 "Собівартість реалізованої готової продукції" 902 "Собівартість реалізованих товарів" 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг"

36. Відображення в обліку процесу реалізації та фінансових результатів від реалізації

Процес реалізації включає наступні господарські операції, що відображаються такими бухгалтерськими записами:

Відвантажена продукція покупцям, яка підлягає оплаті покупцями

Д-т рах. “Розрахунки з покупцями та замовниками”

К-т “Дохід від реалізації”.

Нараховано податкові зобов'язання з ПДВ

Д-т “Дохід від реалізації”

К-т “Розрахунки за податками і платежами”.

Списана продукція на реалізацію

Д-т “Собівартість реалізації”.

К-т “Продукція с.-г. виробництва”.

Списана на фінансові результати собівартість реалізованої продукції

Д-т “Фінансові результати”.

К-т “Собівартість реалізації”

Визначено і списано чистий дохід від реалізації на фінансові результати

Д-т “Дохід від реалізації”

К-т “Фінансові результати”.

Відображено прибуток від реалізації продукції

Д-т “Фінансові результати”

К-т “Нерозподілені прибутки (непоктиті збитки) ”

Відображено збиток від реалізації продукції

Д-т “Нерозподілені прибутки (непоктиті збитки) ”

К-т “Фінансові результати”

37. Визначення аудиту. Мета аудиту. Призначення та необхідність аудиту. Нормативно – правова база здійснення аудиту.

Аудит - це процес, під час якого компетентна, незалежна особа збирає й оцінює свідчення про кількісну інформацію, яка стосується конкретного економічного суб'єкта, з метою встановлення і відображення у звіті ступеня відповідності цієї кількісної інформації встановленим критеріям. Існує і таке визначення: аудит - це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висновків про його реальний фінансовий стан. Це визначення суттєво відрізняється від визначення аудиту згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність". За законом, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Сутність аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів.

Основна мета аудиту - це формування професійної думки аудитора відносно достовірності первинних даних про факти господарського життя, повноти і своєчасності їх віддзеркалення в обліку, правильності ведення обліку відповідно до вимог бухгалтерських стандартів і законодавства, складання фінансової звітності і узагальнення сформованої думки у вигляді аудиторського звіту (аудиторського виводу), що надається замовникові.

Проте залежно від призначення дослідження, мета аудиту може доповнюватися обумовленими договором з клієнтом завданнями виявлення резервів, підвищення ефективності використання ресурсів, оптимізації оподаткування, розробки заходів по поліпшенню фінансового стану і результатів діяльності підприємства, оптимізації витрат і тому подібне

Регламентація аудиторської діяльності здійснюється за допомогою значного спектра нормативно-правових актів, серед яких кодекси, законі, стандарти, інструкції, положення тощо. На підставі комплексного аналізу законодавчої бази аудиту можна виділити такі рівні нормативного регулювання аудиту в Україні:

Конституція України;

кодекси України (Господарський кодекс, Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс тощо);

закони України ("Про аудиторську діяльність", "Про контрольно-ревізійну службу в Україні", "Про державну податкову службу в Україні", "Про судову експертизу", "Про Рахункову палату" тощо);

Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики, прийняті рішенням Аудиторської палати України в якості Національних стандартів аудиту з 1 січня 2004 p. (МСА 120 "Концептуальна основа міжнародних стандартів аудиту", МСА 200 "Цілі і загальні принципи аудиту фінансової звітності", МСА 210 "Умови домовленостей про аудит", МСА 220 "Контроль якості роботи аудитора", МСА 230 "Документація", МСА 240 "Шахрайство і помилки", МСА 250 "Урахування законів і нормативних актів при аудиті фінансової звітності", МСА 300 "Планування", МСА 320 "Суттєвість в аудиті", МСА 500 "Аудиторські докази", МСА 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність" тощо);

підзаконні нормативні акти (положення, інструкції, стандарти, що стосуються аудиторської діяльності, наприклад: Положення про сертифікацію аудиторів, затверджене рішенням АПУ від 31.05.2007 р. № 178/6; Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, затверджений рішенням АПУ від 26.04.2007 р. № 176/7; Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов'язків, затверджений рішенням АПУ від 15 листопада 2007 р. № 184/4; Положення про забезпечення незалежності аудитора рішенням АПУ від 24 грудня

Основним джерелом регулювання аудиту в Україні є Закон України "Про аудиторську діяльність". Перша редакція цього Закону була прийнята у 1993 р., але через постійні зміни і поправки, що вносились до нього, у 2006 р. було прийнято нову редакцію Закону України "Про аудиторську діяльність".