3. Регулювання бухгалтерського обліку в Україні. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

ЗУ «Про БО та фін звітність» визн правові засади регулювання орг ведення БО та складання фін звітності на Укр.. В ньому зазначається що держ регулювання БО здійснюється з метою ств єдиних правил ведення БО та скл фін звітності, які є обов’язковими для всіх п-в та гарантують і захищають інтереси споживачів. Стандарти БО – це комплекс док оформлених правил (норм) ведення обліку, кожен з яких визн термінологію, методи, способи того чи ін явища. В 1998. Мін фінансів затвердив 24 стандарти БО, зараз є 34. Важливу роль у формуванні облікової політики відіграє Методологічна рада з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України. Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє як дорадчий орган при Міністерстві фінансів України з метою: - організації розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності; - удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні; - методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збирання та обробки обліково-економічної інформації; - розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів. Після Міністерства фінансів України наступною важливою установою, яка здійснює керівництво обліком є Державний комітет статистики України. Відповідно до Закону України "Про державну статистику" від 13 липня 2000 р. Держкомстат України організовує і проводить статистичне спостереження, аналіз та надання користувачам інформації про соціально-економічні явища і процеси. Держкомстат розробляє систему показників, за якими ведеться облік, уніфікує форми звітності, розробляє і затверджує типові форми первинного обліку. Формування та подання облікової інформації, яка використовується для складання фінансової звітності підприємств, Міністерство фінансів погоджує з Державним комітетом статистики.

4. Активи підприємства, їх сутність та класифікація.

Активи – це майно в його матеріальній і нематеріальній формах, придбане підприємством за рахунок власних або залучених ресурсів, що перебувають у його розпорядженні та призначені для використання у фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку.. Виділяють 4 групи активів: 1) Необоротні – призначені для тривалого використання в процесі фінансово-господарської діяльності; нематеріальні активи, незавершене будівництво, осн засоби, довгострокові інвестиції, дебіторська заборгованість, відстрочені под активи та ін 2) Оборотні – Кошти, інвестовані в оборотні активи підприємства, називають оборотним капіталом. Часто оборотним капіталом називають самі оборотні активи. Важливими характеристиками стану оборотних коштів на підприємстві є чистий оборотний капітал, що визначається різницею між оборотними активами та поточними зобов'язаннями, а також власний оборотний капітал, що визначає оборотні активи, придбані за рахунок власних коштів, і дорівнює додатній різниці між власним капіталом і необоротними активами підприємства.; запаси, векселі одержані, дебіт заборгованість, ін поточна заборгованість, грош кошти, ін. 3) Витрати майбутніх періодів – витрати, що мали місце протягом звіт періоду, які підлягають віднесенню на витрати в майб звіт періодах. 4) необорні активи і групи вибуття.