
- •Організація науково-дослідної діяльності учнів
- •1. Наукова робота учнів та її організаційно-педагогічне забезпечення й підтримка
- •2. Додаткова освіта учнів
- •2.1. Факультативне навчання
- •2.2. Поглиблене навчання
- •Форми організації поглибленого навчання
- •Дворівневе диференційоване навчання (з виділенням малої групи)
- •5. Багаторівневе диференційоване навчання
- •2.3. Самоосвіта
- •Стимулювання самоосвіти
- •1) Самостійна робота з літературою на уроці
- •2) Залучення додаткового матеріалу при підготовці домашніх завдань
- •3) Повідомлення, доповідь, реферат
- •4) Конференції, засідання інтелектуальних клубів
- •5) Інтелектуальні ігри
- •6) Науково-дослідницька робота учнів
- •Наукові товариства учнів
- •2. Наукові гуртки, клуби, семінари
- •3) Заняття за індивідуальним навчальним планом
- •4. Наукові практики, дослідницькі та пошукові експедиції
- •1. Попередній етап
- •2. Підготовчий етап
- •3. Основний етап
- •4. Заключний етап
- •Виїзні наукові школи
- •Підсумок
2.2. Поглиблене навчання
Якщо під час аналізу факультативного навчання ми вимушені були торкатися як змістовного, так і організаційного аспекту освіти, то у випадку поглибленого навчання ми зосередимося лише на його організації. Тема змісту поглибленого навчання досить повно висвітлена як у відповідних навчальних програмах, так і в методичній літератури. Крім того, рівень поглибленого викладання того чи іншого шкільного предмета значною мірою визначається як кваліфікацією і власним досвідом викладача, так і рівнем підготовки та пізнавальної активності учнів.
Почнемо з банальної істини — поглиблене викладання будь-якого предмета потребує, в першу чергу, додаткового навчального часу. Але далеко не завжди можливості навчальних планів можуть задовольнити попит викладачів та учнів. Тому питання про оптимізацію розподілу навчального часу для організації поглибленого навчання набуває вирішального значення.
Далі буде описано декілька форм організації поглибленого навчання (як загальновідомих, так і відносно нових), проаналізовано переваги та недоліки кожної з них, в тому числі й тих, що передбачають організацію занять у малих групах. Термін «малі групи» набув останнім часом популярності в контексті пошуку нових форм диференціації та індивідуалізації навчання. Але цей вид організації навчального процесу теж швидко виявився враженим однією з небезпечних педагогічних «хвороб» - нерозумінням шкільними адміністраторами відмінності форми від змісту та особливостей їх взаємозв'язку. Чого варте, приміром, таке означення, дане керівником закладу освіти: « Малі групи — це коли учень хоче, а вчитель може». Між тим, навчання в малих групах, якщо його методично грамотно адаптувати в системі поглибленого навчання, дає дійсно значний ефект. Але як його досягти? На це питання ми й спробуємо відповісти.
Форми організації поглибленого навчання
Класична форма («урок + додатковий урок + факультатив»)
Така форма організації поглибленого навчання була першою і на сьогоднішній день залишається найбільш розповсюдженою значною мірою через те, що не потребує надмірних організаційних зусиль. За такої організації до навчального плану закладаються додаткові (порівняно зі звичайною програмою) години на вивчення того чи іншого предмета в конкретному (найчастіше, спеціалізованому) класі та години факультативних занять (як правило, поглиблені або випереджаючі курси), які розміщуються в розкладі на початку або в кінці навчального дня. Основний «плюс» такої організаційної форми - часткове або повне забезпечення потреби у додатковому навчальному часі. Основний недолік - диференціація навчання в рамках класу цілком залежить від професійної майстерності педагога.
Часткове групове навчання (спільна лекція + практичні заняття (семінари) за групами)
Ця форма організації навчання відрізняється від класичної лише тим, що частина основних уроків проводиться не для всього класу, а за двома групами, інколи різнорівневий. Така організація занять є оптимальною для лекційно-семінарської системи навчання (спільна лекція + практичні заняття (семінари) за групами). З точки зору розкладу такі заняття най більш зручно організовувати за наявності двох, чотирьох або іншої парної кількості предметів з попарно однаковою кількістю групових занять. У цьому випадку з кожного предмета достатньо залучити одного учителя. Розклад групових занять може виглядати, наприклад, так: (в чисельнику дробу позначаються уроки першої групи, у знаменнику - другої групи).
Для організації різнорівневих груп дуже важливо, щоб предмети, які «запаралелено» на групових заняттях, належали до одного профільного циклу — доцільні сполучення «мова – література» «мова - історія», «мова - народознавство».
Очевидно, що така організаційна форма більшою мірою, ніж класична, сприяє диференціації навчання. Недоліки: якщо вчитель не дотримується лекційно-семінарської системи викладання, групові заняття певною мірою втрачають сенс. Крім того, такі заняття не завжди легко розмістити в розкладі, та й навчального часу на них треба мати більше.
Повне групове навчання \
Така форма дуже ефективна у випадку, якщо певний предмет поглиблено вивчає не весь клас, а тільки частина учнів. У такому разі клас поділяється на дві ізольовані різнорівневі трупи, одна з яких займається за звичайною програмою, а інша — за поглибленою. Як правило, в групах викладають різні учителі. Для групи поглибленого навчання виділяються додаткові години, які розмішуються в розкладі на правах факультативу — на початку або в кінці навчального дня.
Така організаційна форма найбільш придатна для вивчення іноземних мов, де поділ на групи передбачається чинними навчальними планами. Але за наявності навчального часу її можна застосовувати і для фундаментальних наук — математики, фізики, хімії, і це дозволяє реалізувати ідею «малих груп» в її найбільш ефективному вигляді. Єдиний недолік - з точки зору кількості навчального часу така форма занадто «дорого коштує».