2.2. Поглиблене навчання

Якщо під час аналізу факультативного навчання ми вимушені були торкатися як змістовного, так і організаційного аспекту освіти, то у ви­падку поглибленого навчання ми зосередимося лише на його організації. Тема змісту поглибленого навчання досить повно висвітлена як у відпо­відних навчальних програмах, так і в методичній літератури. Крім того, рі­вень поглибленого викладання того чи іншого шкільного предмета знач­ною мірою визначається як кваліфікацією і власним досвідом викладача, так і рівнем підготовки та пізнавальної активності учнів.

Почнемо з банальної істини — поглиблене викладання будь-якого пред­мета потребує, в першу чергу, додаткового навчального часу. Але далеко не завжди можливості навчальних планів можуть задовольнити попит викла­дачів та учнів. Тому питання про оптимізацію розподілу навчального часу для організації поглибленого навчання набуває вирішального значення.

Далі буде описано декілька форм організації поглибленого навчання (як загальновідомих, так і відносно нових), проаналізовано переваги та недоліки кожної з них, в тому числі й тих, що передбачають організацію занять у малих групах. Термін «малі групи» набув останнім часом популярності в контексті пошуку нових форм диференціації та індивідуалізації навчання. Але цей вид організації навчального процесу теж швидко виявився враженим однією з небезпечних педагогічних «хвороб» - нерозумінням шкільними адміні­страторами відмінності форми від змісту та особливостей їх взаємозв'яз­ку. Чого варте, приміром, таке означення, дане керівником закладу осві­ти: « Малі групи — це коли учень хоче, а вчитель може». Між тим, навчан­ня в малих групах, якщо його методично грамотно адаптувати в системі поглибленого навчання, дає дійсно значний ефект. Але як його досягти? На це питання ми й спробуємо відповісти.

Форми організації поглибленого навчання

1. Класична форма («урок + додатковий урок + факультатив»)

Така форма організації поглибленого навчання була першою і на сьогоднішній день залишається найбільш розповсюдженою значною мірою через те, що не потребує надмірних організаційних зусиль. За та­кої організації до навчального плану закладаються додаткові (порівняно зі звичайною програмою) години на вивчення того чи іншого предмета в конкретному (найчастіше, спеціалізованому) класі та години факульта­тивних занять (як правило, поглиблені або випереджаючі курси), які роз­міщуються в розкладі на початку або в кінці навчального дня. Основний «плюс» такої організаційної форми - часткове або повне забезпечення по­треби у додатковому навчальному часі. Основний недолік - диференці­ація навчання в рамках класу цілком залежить від професійної майстер­ності педагога.

2. Часткове групове навчання (спільна лекція + практичні заняття (семінари) за групами)

Ця форма організації навчання відрізняється від класичної лише тим, що частина основних уроків проводиться не для всього класу, а за двома групами, інколи різнорівневий. Така організація занять є оптимальною для лекційно-семінарської системи навчання (спільна лекція + практичні заняття (семінари) за групами). З точки зору розкладу такі заняття най­ більш зручно організовувати за наявності двох, чотирьох або іншої пар­ної кількості предметів з попарно однаковою кількістю групових занять. У цьому випадку з кожного предмета достатньо залучити одного учителя. Розклад групових занять може виглядати, наприклад, так: (в чисельнику дробу позначаються уроки першої групи, у знаменни­ку - другої групи).

Для організації різнорівневих груп дуже важливо, щоб предмети, які «запаралелено» на групових заняттях, належали до одного профільного циклу — доцільні сполучення «мова – література» «мова - історія», «мова - народознавство».

Очевидно, що така організаційна форма більшою мірою, ніж класич­на, сприяє диференціації навчання. Недоліки: якщо вчитель не дотриму­ється лекційно-семінарської системи викладання, групові заняття певною мірою втрачають сенс. Крім того, такі заняття не завжди легко розмістити в розкладі, та й навчального часу на них треба мати більше.

3. Повне групове навчання \

Така форма дуже ефективна у випадку, якщо певний предмет поглиб­лено вивчає не весь клас, а тільки частина учнів. У такому разі клас поділяється на дві ізольовані різнорівневі трупи, одна з яких займається за звичайною програмою, а інша — за поглибленою. Як правило, в групах викладають різні учителі. Для групи поглибленого навчання виділяються додаткові години, які розмішуються в розкладі на правах факультативу — на початку або в кінці навчального дня.

Така організаційна форма найбільш придатна для вивчення іноземних мов, де поділ на групи передбачається чинними навчальними планами. Але за наявності навчального часу її можна застосовувати і для фундаменталь­них наук — математики, фізики, хімії, і це дозволяє реалізувати ідею «ма­лих груп» в її найбільш ефективному вигляді. Єдиний недолік - з точки зору кількості навчального часу така форма занадто «дорого коштує».