2. Додаткова освіта учнів

Організація системи додаткової освіти (ДО) є одним з найважливі­ших і, що приємно, найбільш повно висвітлених у відповідних джерелах та нормативних документах сегментів ОПЗП НР.

Створення спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій, НВК і певна кон­куренція, яка виникла між ними, принаймні у великих містах, дало необ­хідний поштовх до прискореного розвитку і неперервного вдосконалення системи ДО. Дійсно, батьки, які обирають школу для своєї дитини, перш за все цікавляться тим, які переваги має той чи інший навчальний заклад саме в плані організації навчання, додаткових навчальних послуг, як на практиці забезпечується той високий рівень знань дитини, до якого вони прагнуть. Не дивно, що ДО сьогодні можна без перебільшення назвати «обличчям» навчального закладу, принаймні спеціалізованого.

Зробимо одне необхідне зауваження. Як відомо, в спеціалізованих багатопрофільних навчальних закладах ДО реалізується, починаючи з певно­го моменту, через профільне навчання або спеціалізовані класи. Але досвід профільної освіти разом з безперечними своїми перевагами на практиці ви­явив і суттєві вади, уникнення яких є на сьогоднішній день однією з на­гальних проблем профільної диференціації навчання. Маються на увазі, по-перше, «перегини» профілізації, що призводять до повного поглинання одних предметів іншими, а, по-друге, те, що часто-густо через певні обста­вини профільна диференціація стає лише прихованою формою диферен­ціації рівневої (звідси загальновідома проблема «гуманітарних» класів, які інколи формуються за залишковим принципом). Тому, розглядаючи ДО як напрямок ОПЗП НР, ми будемо свідомо уникати терміна «профільність», оскільки, на нашу думку, запропоновані форми організації ДО є цілком прийнятними для неспеціалізованих шкіл, а крім того, дозволяють пев­ною мірою позбутися недоліків профільного навчання.

2.1. Факультативне навчання

Організація факультативних занять з окремих базових дисциплін, а також факультативних курсів або курсів за вибором у певній кількості передба­чена навчальними планами багатьох загальноосвітніх навчальних закладів. На превеликий жаль, існує чимало прикладів того, як ці години викорис­товуються виключно на покриття дефіциту навчального часу з метою ви­вчення тих чи інших шкільних предметів. При такому підході знецінюється власне ідея факультативу через перетворення його на додатковий урок, часто обов'язковий для всіх учнів. Безумовно, факультативні уроки можуть частково використовуватися для організації поглибленого навчання (про це йти­меться нижче у відповідному розділі), але за самою етимологією слово «фа­культативний» (від латинського — можливість) — можливий, нео­бов'язковий, наданий за вибором принцип добровільності відвідання таких занять - важливий показник, деавторитаризації навчального процесу. Далі ми розглядатимемо саме факультативні курси, які не збігаються за змістом з предметами базового циклу, а доповнюють та розширюють світогляд учнів. Знов-таки із сумом доводиться констатувати, що перелік таких курсів у де­яких навчальних закладах визначається лише наявністю спеціалістів-викладачів у відповідних галузях.

Мало хто з керівників закладів освіти орієнту­ється у формуванні системи факультативних курсів не тільки на зміст, але й на мету викладання того чи іншого курсу. Зосередимося детальніше на класифікації факультативних курсів саме за метою їх викладання. Курси випереджаючого навчання, згідно з двома заявленими цілями, можна умовно поділити на дві групи. До першої віднесемо курси для школярів молодшого та середнього віку, які в цікавій формі знайомлять слу­хачів з основами наук, що їм доведеться вивчати далі, готуючи тим самим школярів до свідомого сприйняття фундаментальних наук. Назви таких курсів, як правило, складаються з назв цих наук із додаванням слова «ці­кавий» — «Цікаве мовознавство» (5—6 клас). За наявності досвідчених викладачів, здатних адаптувати ці науки до відповідного віку дітей, побудувати систему експериментів і дослідів, які роблять заняття дійсно цікавими, такі курси користуються великою популярніс­тю серед школярів.

До другої групи віднесемо курси, які передбачають засвоєння окре­мих розділів шкільних предметів у більш ранньому віці, ніж це передба­чено шкільною програмою. Але зробимо два дуже суттєвих зауваження, По-перше, світовий педа­гогічний досвід переконливо свідчить, що випереджаюче навчання не за­вжди є корисним, і неврахування особливостей психічного, фізіологічно­го та емоційного розвитку дитини може призвести до дуже несприятливих наслідків. Тому шкільним адміністраторам, яким пропонують запровадити випереджаючі курси, радимо приймати такі пропозиції тільки в разі, якщо існує позитивний досвід викладання такого курсу для дітей відповідного віку. В іншому випадку запровадження випереджаючого курсу має ретельно відстежуватися і контролюватися як педагогічний експеримент, і до та­кого контролю бажано залучити і психолога, і керівника, і навіть батьків учнів. Дуже важливо, перш за все для самих викладачів, встановити «віко­ву планку», нижче від якої викладання даного курсу неможливе.

По-друге, впроваджуючи в школі випереджаючі курси, дуже важли­во встановити спадкоємність на етапі подальшого навчання, забезпечи­ти його диференціацію, аби не виникало ситуації, коли діти, які протя­гом трьох років вивчали «Цікаве мовознавство», змушені у 8 класі розпочинати все з початку, або, навпаки, учні, які не відвідували факультативні заняття, мають самостійно опанувати майже піврічну програму з мовознавчих тем, на початку 8 класу. Такі невдалі експерименти, як переконує досвід, можуть взагалі назавжди відбити у дитини бажання навчатися додатково.

Спеціалізовані поглиблені курси, найбільш притаманні профільному навчанню та спеціалізованим класам, як правило, потрапляють до школи з ВНЗів у мало зміненому вигляді, тому дуже важливим є забезпечення від­повідної адаптації навчального матеріалу для школярів, узгодження змісту курсу із змістом поточного навчального матеріалу з того шкільного пред­мета, до якого він «прив'язаний». Досвід випускників шкіл, які обрали профіль подальшого навчання саме завдяки таким курсам, пере­конливо свідчить на користь їх запровадження. Розширення завдяки та­ким курсам поля навчальної та позанавчальної діяльності учнів, прямий вихід на науково-дослідницьку роботу (екологічні експедиції, археологіч­ні розкопки тощо) подвоює їх навчальну цінність. Вибір таких курсів має здійснюватися відповідно до спеціалізації навчального закладу.

До поглиблених курсів слід віднести також численні курси з виконання нестандартних (олімпіадних) завдань, особливо з тих, де специфіка завдань відповідних олімпіад потребує від учня не тільки нестандартного мислення, але й додаткових знань. Безумовно, такі курси, як і всі інші, мають започатковуватися на осно­ві ретельно розроблених і відповідним чином затверджених навчаль­них програм, але ці програми повинні бути гнучкими і передбачати на­вчальний час на розгляд завдань поточних олімпіад, конкурсів, турнірів, у яких школярі щойно взяли участь,— в іншому випадку такі курси не бу­дуть здаватися учням корисними. Особливо відзначимо, що, на відміну від інших поглиблених курсів, які викладаються переважно науковцями, до викладання курсів виконання олімпіадних завдань доцільно залучати кваліфікованих вчителів. Дуже добре, коли в одному класі базову дисци­пліну викладає один учитель, а курс виконання олімпіадних завдань — ін­ший. Це сприяє формуванню у школярів всебічної, цілісної картини нау­кових знань, але лише за умови, що вчителі постійно взаємодіють, допов­нюють роботу одне одного, консультуються між собою і заохочують учнів відвідувати уроки колеги. ,

Розвиваючі курси, окрім профільної спрямованості, яка деяким з них, безумовно, значною мірою властива, несуть й інше навантаження, сприяючи загальному розвитку учнівської ерудиції. Наголосимо на умов­ності назви «розвиваючі»: нерозвиваючих курсів не існує взагалі, адже їм бракує навчального часу для всіх курсів, які вони можуть запропонувати. Можливих виходів два: по-перше, залучення позабюджетних коштів; по-друге, оптимізація розкладу занять. Мається на увазі, що деякі факульта­тивні курси (особливо, якщо їх вибір є достатньо великим) можна запро­понувати по одній годині на два класи, на паралель або навіть на класи різ­них паралелей з однаковою спеціалізацією, якщо кількість слухачів курсу в кожному з класів досить незначна. Таким чином, кількість факульта­тивних курсів, зокрема на етапі допрофільного навчання, можна подвої­ти або навіть потроїти.