
- •Організація науково-дослідної діяльності учнів
- •1. Наукова робота учнів та її організаційно-педагогічне забезпечення й підтримка
- •2. Додаткова освіта учнів
- •2.1. Факультативне навчання
- •2.2. Поглиблене навчання
- •Форми організації поглибленого навчання
- •Дворівневе диференційоване навчання (з виділенням малої групи)
- •5. Багаторівневе диференційоване навчання
- •2.3. Самоосвіта
- •Стимулювання самоосвіти
- •1) Самостійна робота з літературою на уроці
- •2) Залучення додаткового матеріалу при підготовці домашніх завдань
- •3) Повідомлення, доповідь, реферат
- •4) Конференції, засідання інтелектуальних клубів
- •5) Інтелектуальні ігри
- •6) Науково-дослідницька робота учнів
- •Наукові товариства учнів
- •2. Наукові гуртки, клуби, семінари
- •3) Заняття за індивідуальним навчальним планом
- •4. Наукові практики, дослідницькі та пошукові експедиції
- •1. Попередній етап
- •2. Підготовчий етап
- •3. Основний етап
- •4. Заключний етап
- •Виїзні наукові школи
- •Підсумок
3. Основний етап
Робота протягом безпосереднього проведення наукової практики має розбудовуватися з урахуванням гармонійного поєднання наукових і виховних задач. Перші 1—2 дні після прибуття на місце звичайно виділяються , на облаштування табору й акліматизацію. На цьому етапі дуже важливо відпрацювати дотримання внутрішнього розпорядку, забезпечити функціонування господарського механізму, вирішити побутові проблеми. Змістовну частину на цьому етапі складають екскурсії по місцевості, до місця проведення досліджень, вступні лекції, інструктажі з техніки безпеки При проведенні досліджень.
На наступному етапі відбувається перехід до основного збору наукового матеріалу відповідно до спеціалізації практики, проведення досліджень, попередній перегляд результатів роботи (його бажано проводити наприкінці кожного дня — це дає можливість учасникам відчути дієвість та ефективність досліджень). Наукові заходи проводяться переважна в першій половині дня; друга половина виділяється для обробки результатів, відпочинку, виховних заходів. Залежно від конкретних умов, зокрема погодних, розпорядок може коригуватися. Дуже важливо, щоб не рідше, ніж через кожні 5—6 днів, учні мали можливість отримати вихідний, присвятивши його спортивним змаганням, спілкуванню з батьками, господарській роботі.
На заключному етапі експедиції має бути проведено загальний підсумковий захід. Це може бути підсумкова наукова конференція (але такий захід, на думку автора, буде більш ефективним вже після прибуття з місця, в школі на початку занять) або свято, пов'язане тематично зі змістом експедиції («Посвята в археологи (геологи, фольклористи тощо)», «День науки»). Корисно організовувати загальні збори учасників біля багаття для обговорення «по гарячих слідах» організаційних та виховних аспектів роботи, висловлення побажань на майбутнє. Далі призначається день відпочинку, збори, від'їзд. Дуже важливо на цьому етапі наголосити на дбайливому ставленні до навколишнього середовища (територію табору учні повинні залишити в чистоті), до зібраних експедиційних матеріалів.
4. Заключний етап
Цей етап організується після повернення учасників наукової практики до школи і пов'язаний з підбиттям підсумків та узагальненням наукових результатів практики. Звичайно він проводиться у формі конференції із запрошенням науковців, керівників практики, батьків. Керівники практики узагальнюють її результати у формі звіту. Дуже добре, якщо, під час Практики створювався її щоденник — він допомагає в організації конференції і викликає зацікавленість учнів, які не брали участі в практиці. На конференцію учасники відповідно до спеціалізацій готують доповіді про результати проведеної роботи, демонструють зібрані матеріали. Важливими моментами конференції є зіставлення наукових методик, що їх використовували учні підчас досліджень, формування вміння доступно подавати вузькоспеціалізовану інформацію. Керівники закладу освіти обов'язково мають бути присутніми на цій конференції, щоб відзначити роботу керівників практики, найкращих учнів. Вдалою формою заохочення є грамоти — рекомендації для найкраишх юних науковців до участі в наукових конференціях більш високого рівня.
У підсумку зазначимо беззаперечну виховну цінність наукових практик, що вказує на необхідність участі в її організації заступників директора з виховної роботи, педагогів-організаторів, шкільних психологів.