II. Лінгводидактичні та лінгвокультурологічні основи навчання української мови

Педагогічні технології, що плідно вивчаються й упроваджуються у практику сучасної школи, зумовлюють нові підходи до навчання української мови, а отже, й вибір методів, прийомів і засобів навчання. По-новому осмислюються й закономірності та принципи, що забезпечують технологію навчання, тобто стратегію, пріоритети, взаємодію учителя й учнів.

Сучасна методика української мови орієнтується на основні аспекти навчання, враховує закономірності засвоєння мови, спирається на загальнодидактичні і специфічні принципи, оперує методами, прийомами і засобами навчання.

Цей конгломерат і становить дидактичні основи навчання української мови.

Аспекти навчання

Традиційні Сучасні

Лінгвістичний,

Сучасні

Народознавчий (українознавчий),

педагогічний, етнопедагогічний,

психологічний, культурологічний,

моральний, комунікативно-діяльнісний,

естетичний. функціонально-стилістичний.

Кожен із цих аспектів (підходів) забезпечує всебічне, цілісне вивчення мови, спрямовує діяльність учителя й учнів на формування національно-мовної особистості – людини з високим рівнем інтелекту, духовності та мовленнєвої культури.

Процес засвоєння знань і формування мовленнєвих умінь має свої закономірності, які необхідно враховувати на всіх етапах навчання. Закономірності навчання мови виявляються в об’єктивній залежності наслідків засвоєння мовлення від ступеня розвиненості мовотворчої системи організму дитини. Ця система складається з чотирьох елементів:

• органів мовлення, які забезпечують артикуляцію звуків та інтонування висловлювань;

• інтелектуальних механізмів, що здійснюють розуміння мовних значень;

• емоційної сфери, здатної сприймати виразність мовних одиниць;

• механізмів пам’яті, необхідних для засвоєння та відтворення всієї сукупності мовних одиниць.

Закономірності можна показати так:

Мовлення засвоюється і розвивається, якщо учні набувають здатності:

• керувати мовленнєвим і слуховим апаратом;

• відчувати і усвідомлювати органічний зв’язок елементів мовленнєвої діяльності;

• розвивати дар слова, мовне чуття;

• розуміти мовні значення;

• засвоювати літературні норми;

• відчувати виражальні відтінки мовних одиниць;

• зіставляти усне і писемне мовлення, розрізняти їх ознаки.

Кожна із цих закономірностей по-різному виявляється під час навчання української мови, але урахування їх допоможе учителю визначити й реалізувати зміст шкільної програми в середніх школах різних типів.

В основі навчання української мови в усіх типах шкіл лежать принципи, які зумовлюють доцільний вибір методів і прийомів навчання, забезпечують належний рівень засвоєння змісту шкільного курсу мови і формування комунікативних умінь і навичок.

П ринципи навчання української мови — це своєрідні правила діяльності, шляхи взаємодії вчителя і учнів, вихідні положення, на яких ґрунтується зміст навчання, застосування методів і прийомів, побудови системи вправ, підготовки і проведення уроків української мови.