28. Листопадове 1918р. Повстання у Львові. Утворення зунр.

16 жовтня 1918р. — маніфест австрійського імператора про перебу­дову держави на федеративних засадах, де «кожне плем'я та область, яку воно заселяє, творить свій власний державний організм»

18 жовтня 1918 р. — обрання у Львові політичного керівництва українського національно- визвольного руху.

19 жовтня 1918 р. — постанова Національної Ради про утворен­ня на українських землях Австро-Угорщини єдиної Української держави

1 листопада 1918 р. — захоплення українськими військовими формуваннями на чолі з Д. Вітовським найважливіших об'єктів та урядових установ у Львові та інших містах Східної Галичини.

9 листопада 1918 р. — створення першого українського уряду — Державного Секретаріату на чолі з К. Левицьким.

13 листопада 1918 р. — проголошення самостійної Західно­української Народної Республіки, президентом якої згодом став Є. Петрушевич.

16. Дайте короткі історичні довідки про таких діячів: Петрушевич, Петлюра, Скоропадський, Коновалець.

Петлюра С.В.(1879-1925)— визначний укр.. громадсько-політичний і державний діяч, публіцист. Із 1900 р. — член Революційної Ук­раїнської Партії. Один із провідних діячів ук­р. національно-демократичної революції: з березня 1917 р. був членом Української Цент­ральної Ради, з травня — головою Українського Військового Генерального Комітету, з червня — ге­неральним секретарем військових справ. У грудні 1917 р. С. Петлюра, не погоджуючись із соціалі­стичними поглядами голови уряду В. Винниченка, пішов у відставку.

У січні-лютому 1918 р. сформував Гайдамацький Кіш Слобідської Украї­ни і взяз активну участь у придушенні більшовицького повстання в Києві. Був обраний до складу Директорії УНР. Із листопада 1918р. —Го­ловний Отаман Армії УНР. За його ініціативою підписано у квітні 1920 р. Варшавський договір. У жовтні 1924 р. поселився в Парижі. Убитий більшовицьким агентом 25 травня 1926 р.

Петрушевич Є.(1863-1940) — укр.. громадсько-політичний діяч, президент і диктатор Захід­ної Області Укр. Народної Республіки (ЗоУНР). Під час Першої світової війни 1914-

1918 рр. — член Головної Укр. Ради та Загальної Укр. Ради.19 жовтня 1918 р. як президент Укр. На­ціональної Ради проголосив створення на укр.. землях Австро-Угорщини Укр. де­ржави. Обраний президентом ЗУНР. Член Директорії УНР. В листопаді 1919 р. виїхав через Румунію до Відня. У серпні 1920 р. сформував екзильний уряд Диктатора, який ставив собі за мету домогтися відновлення незалеж­ності ЗУНР дипломатичними засобами. Уряд Є. Петрушевича припинив свою діяльність 15 березня 1923 р. після рішення Ради Послів про передачу Галичини до складу Польщі. Є. Пєтрушевич помер у Берліні.

Скоропадський П.П.(1873-1945) — визначний укр.. державний і політичний діяч, воє­начальник, гетьман України. В жовтні 1917 р, його було обрано почесним військо­вим отаманом. У листопаді 1917 р. корпус під його командуванням став на захист УЦР. У грудні 1917 р. подав у відставку. З початку1918 р. він намагався знайти спільників для поширення власної ідеї щодо формування державної влади в Україні. 29 квітня 1918 р. на Всеукраїнському хліборобському конгресі його обрано гетьманом України. 4 грудня 1918 р. гетьман під­писав зречення від влади та виїхав до Берліна.Зусиллями П.Скоропадського у 1926 р. було створено Укр. науковий інститут при Берлінському універ­ситеті. Під час Другої світової війни обстоював перед офіційними колами Німеччини інтереси українців, сприяв звільненню з фашистських концтаборів С. Бандери, А. Мельника та ін. У квітні 1945 р. під час бомбардування станції Платлінг (біля Мюнхена, Німеччина) його було тяжко поранено. Помер у 1 945 р. у лі­карні моностиря Меттен.

Євген Коновалець(1891-1938) – Укр. військовий і політич­ний діяч, полковник Армії УНР, голова Проводу укр.. націоналістів (з 1927 року). Член УНДП. На початку Першої світової війни був мобілізований до австрійської армії, згодом потрапив у російський полон. У вересні 1917 р. втік з табору й незабаром дістався до Києва. Був одним з ініціаторів створен­ня Галицько-Буковинського куреня сі­чових стрільців, який незабаром пере­творився на одну з найдієздатніших частин Армії УНР. У листопаді 1919 року потрапив до польського та­бору для військовополонених у Луць­ку. Весною 1920 року, звільнившись з ув'язнення, перебрався до Чехословаччини. 1921 року повернувся до Льво­ва. У грудні 1922 року емігрував. З 1929 року — голова ОУН. 1938 року Є. Коновалець загинув у Роттердамі (Нідерланди), відкриваючи поштовий пакет, у якому був вибуховий пристрій, переданий йому агентом радянських спецслужб.