60. Українсько-польсько-радянська війна

Початок війни

25 квітня 1920 . — початок наступу польсько-українських військ.

6 травня 1920 р. — вступ польської армії та частин УНР до Києва.

Польський окупаційний режим в Україні:

— створення польського адміністративного апарату;

— відновлення поміщицької влади на землю; — репресії щодо українського населення;

— вивезення до Польщі промислового устаткування, продовольства, сировини тощо.

Наслідки, польського окупаційного режиму:

— вороже ставлення українського населення до окупаційної влади;

— розгортання партизанського та підпільного рухів;

— підтримка контрнаступу Червоної армії.

Контрнаступ радянських військ

14-26 травня 1920 р. — початок наступу Червоної армії.

12 червня 1920 р, — захоплення Києва більшовицькими вій­ськами.

Липень 1920 р. — відступ польсько –укр. війська з тери­торії Наддніпрянської України та Білорусії; перенесення воєнних дій на територію Польщі та Галичини; створення радянським ко­мандуванням на загарбаних територіях радянських органів влади, які втілювали в життя програму більшовиків.

Закінчення

Серпень-вересень 1920р.— наступ польських військ, у резуль­таті якого Червона армія залишила територію Польщі та Західної України; початок переговорів про укладення перемир'я між Поль­щею та Росією.

12 жовтня 1920р. — підписання радянсько-польського перемир'я, що означало розрив Польщі з УНР, Українські війська продовжува­ли вести відчайдушну боротьбу з більшовиками самостійно.

39. Політика «радянізації» на зах.-укр.землях в 1939-1941рр. Радянізація — це система заходів, спрямованих на установлення радянської влади, побудову соціалістичного суспільства за економічною та політичною моделлю СРСР у західноукраїнських землях.

Основні заходи радянізацїі:

- поширення радянського законодавства;

- уніфікація адміністративно-територіального устрою (скасування поділу на воєводства, поділ на області та райони і т. ін.);

- направлення зі східних районів великої кількості кадрів (часто російськомовних);

- націоналізація промислових підприємств;

- конфіскація поміщицького та інших великих землеволодінь і пе­редача землі селянам;

- початок примусової колективізації (1940 р.);

- заборона всіх політичних партій, громадських, кооперативних, культурно-освітніх товариств, створених раніше; дозволено діяль­ність лище КП(б)У, комсомолу, радянських профспілок;

- розширення мережі навчальних закладів усіх рівнів; заснування бібліотек, клубів;

- українізація освіти, преси;

- уведення безкоштовного навчання, медичного обслуговування;

- суворий контроль партійно-радянського керівництва над усіма сферами життя;

- командно-адміністративні методи впровадження радянської політики;

- нехтування місцевих особливостей та традицій;

- утиски церкви, особливо греко-католицької;

- репресії щодо місцевого населення; депортація у східні райони.

Результатом політики радянізації стало, з одного боку покращен­ня рівня життя найбідніших прошарків населення, розвиток еконо­міки краю, а з іншого — зростання незадоволення репресивними ме­тодами влади, підтримка серед населення ідеї створення самостійної Української держави, вступ до загонів оунівців.